ІНФОРМАЦІЯ — ОСНОВА ПОБУДОВИ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ОПЕРАТИВНОГО ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ
Існує відомий вислів: «Хто володіє інформацією — той воло-діє світом». Питанням теорії інформації всерйоз зайнялись на-прикінці 40-х років минулого сторіччя. За даними А. Д. Урсула [387, с. 9—26], учені розглядали інформацію в різних аспектах. Розглянемо деякі з них (за його наведеними даними) та назвемо основних науковців — авторів і послідовників цих напрямів: • кількісний аспект інформації (К. Е. Шенон, І. А. Акчурін, І. І. Гришкін, А. М. Колмогоров, У. Р. Ешбі); • якісний аспект інформації (М. М. Амосов, Л. Б. Баженов, М. І. Жуков, С. Г. Іванов, В. А. Полушкін, І. С. Нарський, Е. К. Войшвілло, Ю. А. Шрейдер); • обсяг і зміст поняття інформації (Д. І. Дубровський, М. І. Жуков, А. М. Коршунов, В. В. Мантатов, Д. Н. Меницький, Л. М. Плющ, І. А. Акчурін, М. М. Амосов, Л. Б. Баженов, Б. В. Бірюков, А. Д. Урсул, І. Н. Бродський, В. М. Глушков, Д. А. Гущін, І. Земан, К. Е. Морозов, І. Б. Новік, В. А. Полушкін, Е. А. Седов); • основне питання філософії та поняття інформації (М. І. Жуков, І. Н. Бродський); • відображення і інформація (І. Б. Новік, Н. Вінер, Б. С. Українцев, Д. І. Юргеленас, В. С. Тюхтін, Б. В. Ахлібінінський, К. Е. Морозов); • інформація і мислення (І. Б. Новік, В. М. Глушков, М. М. Амосов, Т. Д. Павлов, Л. Б. Баженов, Л. Бріллюен, Е. К. Войшвілло, А. Д. Урсул, І. Земан); • інформація і розвиток (І. Земан, А. Д. Урсул, Е. А. Седов, Д. А. Гущін, М. М. Жуков-Вережніков); • причинність та інформація (Г. Клаус, І. Н. Бродський, І. В. Кузнецов, А. А. Марков, Б. С. Українцев); • система й інформація (У. Р. Ешбі, І. Земан, Л. А. Петрушенко, Л. Бріллюен, А. Д. Урсул, Б. В. Бірюков, В. С. Тюхтін); • ентропія та інформація (Л. Бріллюен, Л. Б. Баженов, А. І. Биховський, І. Земан, Л. А. Петрушенко, І. Б. Новік, Е. А. Седов); • проблеми соціальної інформації (В. Г. Афанасьєв, В. І. Черниш, А. Д. Урсул); • інформаційний підхід до вивчення науки (Г. М. Добров, С. Е. Злочевський, А. В. Козенко, В. В. Косолапов, А. М. Половинчик, А. І. Михайлов, А. І. Чорний, Р. С. Гіляревський, В. В. Налімов, З. М. Мульченко). Як бачимо, питання теорії інформації цікавило багатьох учених. Але теорія інформації — це розділ математики, який вивчає кількісні закономірності, пов’язані зі збиранням, пере-даванням, збереженням, перетворенням, обчисленням інфор-мації. Починаючи з 50-х років минулого сторіччя, теорію інформації почали застосовувати в економічній науці, зокрема при побудові і реалізації інформаційних моделей, які є складовою частиною автоматизованої системи управління, як на підприємстві, так і за-галом у господарстві. Управління підприємством (організацією, установою) полягає у цілеспрямованих діях суб’єктів на економічні об’єкти і здійс-нюється шляхом спрямування їх дій з метою отримання певних результатів. Кожний керівник підприємства в процесі підготовки управ-лінського рішення виконує інформаційні функції, такі як: • збір інформації; • вивчення інформації; • опрацювання та трансформування інформації; • оцінювання інформації; • аналіз інформації; • розроблення варіантів рішення; • видача нової (вихідної) інформації. Тобто для прийняття управлінського рішення необхідний пев-ний обсяг даних. Така інформація має бути своєчасною, точною, короткою, максимально вичерпною та легкодоступною для сприйняття. Інформація використовується на всіх ланках системи управління. Складовими системи управління є: вибір мети діяльності, про-грамування, прогнозування, планування, організація, облік, конт-роль, аналіз, нормування, координація, регулювання. Розглянемо складові управління з точки зору використання в них облікових даних. Вибір мети діяльності. При виборі мети діяльності підпри-ємства застосовують самостійні розрахунки щодо майбутньої ді-яльності та/або аналіз фактичних даних (бухгалтерську та статис-тичну звітність) подібного підприємства з метою визначення ефективності такого виду діяльності. Слід зазначити, що як на цьому етапі роботи засновників (ке-рівництва) підприємства, так і постійно в подальшому прово-дяться маркетингові дослідження. Програмування. Розроблення плану дій, що спрямовані на до-сягнення мети діяльності підприємства. Здійснюється на основі маркетингових досліджень, власних розрахунків, аналізу звітнос-ті (аудиторських висновків, оприлюднених балансів) про резуль-тати діяльності свого та аналогічних підприємств. Прогнозування. Визначається ймовірність майбутнього стану підприємства, його основних економічних показників, що харак-теризують цей стан (прибуток, рентабельність, ефективність, ви-пуск продукції, збут тощо). Застосовується на попередніх стадіях планування на підставі розрахунків економічних показників, що виражаються в натуральних та грошових облікових вимірниках. Планування. Воно полягає в розробленні планів, які визнача-тимуть майбутній стан підприємства, у тому числі й фінансовий. При плануванні застосовують як економіко-математичні методи, експертні оцінки, дослідження попиту, так і балансові методи, що безпосередньо пов’язані з обліком. Організація діяльності. Сутність її полягає у створенні окре-мих підрозділів підприємства та координації їх дій. Відразу ви-значається: які саме підрозділи необхідні; кількість працівників у підрозділах; їх забезпечення приміщенням, обладнанням, устат-куванням тощо з метою раціонального функціонування. Тут та-кож використовують облікові розрахунки власні та/або на основі аналізу даних про аналогічні підприємства: попередній розраху-нок заробітної плати, орендної плати за приміщення, кількість та вартість необхідного виробничого та офісного обладнання тощо. Облік. Найширше поняття — господарський облік: спосіб кі-лькісного відображення та якісної характеристики господарської діяльності з метою управління нею. У свою чергу поділяється на статистичний, оперативний (оперативно-технічний) та бухгал-терський. Останній поділяють на управлінський (ведеться під-приємствами для забезпечення власних потреб в інформації всіх рівнів управління) та фінансовий (ведеться всіма підприємствами і забезпечує повне та комплексне відображення господарської ді-яльності за відповідний звітний період, стан фінансової звітності). Застосування ЕОМ, диференціація видів обліку (а ніяк не інтег-рація) та врахування потреби в ньому різних елементів системи управління приведе в майбутньому до утворення нових видів облі-ку, наприклад, прогностичного (очікуваного), маркетингового тощо, як це відбулося у свій час з появою фінансового, управлінського, податкового. Але виникнення якогось нового виду обліку (а не розмежу-вання та відокремлення якоїсь його конкретної функції) має бути прогресом, досягненням наукової думки і, головне, щоб це не бу-ло фіктивне комбінування або інтерпретація вже існуючого, бо такі спроби в історії обліку вже були. Контроль. У свою чергу поділяється на дві найпоширеніші форми: ревізію й аудит. Останній на зовнішній та внутрішній. Полягає в перевірці об’єктів, процесів з метою виявлення відпо-відності фактичного їх стану до очікуваного, необхідного, що пе-редбачений планами, програмами, законодавчо-нормативними актами тощо. Використовують дані поточного та звітного обліку. Аналіз. На підставі облікових та звітних даних про стан, рух об’єктів обліку та процесів, що обліковуються, вивчаються окре-мі складові досліджуваного об’єкта: аналіз постачання, виробни-цтва, збуту, запасів тощо. Нормування. Установлення певних норм: праці, видатків, ви-трат, запасів, основних засобів, оборотних коштів тощо. Здійс-нюється на основі попередніх розрахунків; даних обліку, контро-лю та аналізу фінансово-господарської діяльності. Координація. Упорядкування дій та взаємодії різних складо-вих системи на основі вихідних даних усіх економічних підрозді-лів підприємства (у тому числі облікових даних і даних контролю та аналізу). Регулювання. Здійснюється на підставі всіх економічних показ-ників діяльності підприємства за певний період (виробництво, реалізація, запаси товарної продукції на складах) та врахування зовніш-ніх чинників (попит на товар, сезонність, ринок збуту, виставлені рекламації) шляхом їх порівняння (аналізу) з плановими і прогноз-ними для впорядкування діяльності з метою досягнення обраної ме-ти. Як бачимо, усі складові системи управління використовують дані господарського обліку для виконання своїх функцій. Сам же облік, для виконання своїх функцій, не використовує інформацію ні одного з елементів системи управління. Нас цікавить саме економічна інформація — дані, що відо-бражають процеси, явища, об’єкти тощо, пов’язані з міжнарод-ною економічною діяльністю підприємств з метою використання в процесі управління. Для побудови будь-якої автоматизованої системи необхідно визначити певні показники та параметри, що будуть застосовува-тись. Основний параметр — кількість інформації. Це конкретний набір кількісних та якісних показників, необхідних для вирішен-ня певного завдання оперативного обліку з метою подальшого прийняття управлінського рішення. Отже, основою будь-якої автоматизованої системи є інформа-ція. В. І. Ісаков та Р. С. Рожнов зазначали, що «інформацією на-зиваються дані про що-небудь або про кого-небудь, які є об’єктом зберігання, передачі або перетворення» [129, с. 14]. використовуємо економічну інформацію. Економічна ін-формація розрізняється за функціями, стадіями, насиченістю, стабільністю, за належністю до об’єкта регулювання, за формою подання величин, за ознакою обробки, з позиції істинності тощо. [129, с. 15—22]. Сфера дії оперативного обліку (оперативно-технічного) та ко-нтролю постійно розширюється в процесі управління підприємс-твом. Це пов’язано з тим, що в ринкових умовах господарювання збільшується конкуренція. А тому керівництву будь-якого під-приємства необхідна достовірна оперативна інформація про фі-нансово-господарську діяльність для оперативного реагування (регулювання, втручання) на/в економічні процеси, явища та об’єкти. Використання обчислювальної техніки та відповідного про-грамного забезпечення сприятиме досягненню цієї мети.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНФОРМАЦІЯ — ОСНОВА ПОБУДОВИ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ОПЕРАТИВНОГО ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ» з дисципліни «Автоматизація оперативного обліку та контролю міжнародних економічних операцій»
