Рівновага сил є категорією з багатьма значеннями, що засто- совується для визначення концепцій, доктрин, принципів, ситуацій чи систем безпеки в тривалому періоді історії. Це поняття тракту- вали по-різному: політика, спрямована на підтримку окреслених військових відносин; реальна ситуація міждержавних військових відносин; орієнтовно однаковий розподіл сил, будь-який розподіл сил106. Аналізу концепції рівноваги сил присвячено багато книг і статей відомих вітчизняних і закордонних, зокрема польських, дослідників (Р. Арон, С.Б. Фей, М. Каплан, Г. Кісінджер, В. Малєн- довскі, А.Д. Ротфельд, Є. Станьчик, М. Баймуратов та інші). Варіантами рівноваги сил в останньому столітті виступала біполярна система і “рівновага страху”. Рівновагу сил характеризує така концепція безпеки, за якої між державами або союзниками сили розподілені так, що жодна з них у рішучий спосіб не переважає над іншими, натомість протидіє можливостям надмірного зростання сили будь-якої іншої держави або союзу. А.Д. Ротфельд пише, що часто під поняттям рівноваги сили розуміється система (міжнародних відносин), у якій держави погод- жують між собою активність і взаємне пристосування сил, що може бути відображено в угодах, які сприяють зменшенню або збіль- шенню гонки озброєнь107. Згідно з Є. Станьчиком, концепція має на меті організацію певної координації дій окремих суб’єктів міжнародних відносин (держав чи інших угруповань), з метою зрівноваження їх військових потенціалів, що, звичайно, не зменшує турботи окремих держав про зміцнення власних сил108. Концепція рівноваги сил поєднує дві протилежні функції: гарантування стабільності у відносинах суб’єк- тів міжнародних відносин (міждержавних чи союзних) і запобігання
домінуванню одного суб’єкта над іншим, що сприймається як мож- ливість порушення рівноваги. Варто зазначити, що як система міжнародних відносин рівно- вага сил спирається насамперед на наддержави. Після Другої світової війни світ поділений на два блоки, на чолі яких стали наддержави “новітні імперії”, що своїми військовими силами пере- важали решту держав. Тільки вони мали у своєму розпорядженні повний комплект військових засобів впливу і тільки вони формували ядерний устрій. Стримувальним фактором масштабного ядерного конфлікту був факт гарантованого взаємного знищення (mutual assured destruction). За відносної рівноваги сил це знеохочувало потенційного противника до розгортання агресивних дій109. Хоча рівновага сил багаторазово сприяла зміцненню миру, все ж необхідністю її створення, оборони чи відновлення часто обґрун- товувався початок війни. У період напруження система рівноваги сил могла спричинити зростання загрози. Натомість у роки послаб- лення напруження вона стабілізувала ситуацію і тоді більшого значення набували невійськові фактори рівноваги: економічні, куль- турні, цивілізаційні. При тому її специфікою є недовгочасність: “окремі її елементи зазнають постійних змін; це стосується як військових потенціалів і політичних впливів, так і економічної мо- гутності, постійного розвитку технологій, демографічних змін, інших факторів”110. На нашу думку, аналіз концепції рівноваги сил висвітлює такі її недоліки: прагнення рівноваги (а навіть незначної переваги) спричиняє напруження і стимулює гонку озброєнь; надмірна демон- страція факторів сили в міжнародних відносинах; провадження наддержавами політики, невигідної, для інтересів менших держав; сприяння формуванню коаліції і образу/уявлення “ворога”; обме- ження свободи маневрування в зовнішній політиці малих та середніх держав.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Концепція рівноваги/балансу сил» з дисципліни «Теорія і практика сучасної європейської політики безпеки: приклад Польщі»
