Основні документи ЄС, прийняті в рамках інформаційної політики
З 1994 по 1998 р. діяла Четверта Рамкова програма Євро- 245 пейського Союзу, реалізація якої здійснювалася через 18 цільових програм. Серед важливих ініціатив щодо побудови інформаційного суспільства слід відзначити проект, спрямований на збереження культурної спадщини шляхом її цифровізації із застосуванням нових інформаційних і комунікаційних технологій: «Мультимедійний доступ до європейської культурної спадщини. Меморандум взаєморозуміння» (1995-1998); а також його наступника - «Мультимедія для освіти і зайнятості через інтеграцію культурних ініціатив». Надзвичайно важливе значення для вироблення стратегії побудови інформаційного суспільства Європейського Союзу игла П'ята Європейська конференція міністрів з політики у галузі засобів масової інформації (Салоніки, 11-12 грудня 1997 р.). У Декларації конференції відзначалося, що, з одного боку, розвиток інформаційних і комунікаційних технологій сприяв поширенню свободи слова й інформації, творчості й обмінам між культурами, освіті й участі окремих осіб у суспільному житті і служінні на благо прав людини, демократичних цінностей і соціальної згуртованості, а з іншого, відзначається небезпека того, що ці технології і служби за відповідних обставин можуть бути використані на шкоду або всупереч дотриманню прав людини і людської гідності, захисту неповнолітніх і основних демократичних цінностей. Об'єктивність засобів масової інформації, особливо у сфері повідомлень новин і висвітленні поточних подій, збережена й у новому цифровому середовищі, враховуючи, зокрема розширення використання віртуальних зображень як у традиційних електронних засобах масової інформації, так і новими комунікаційними й інформаційними службами. На цій конференції також ухвалено «План дій розвитку свободи слова та інформації на загальноєвропейському рівні в межах інформаційного суспільства», який передбачав відповідні дії держави щодо: моніторингу розвитку інформаційного суспільства; доступу до нових комунікаційних та інформаційних служб; саморегулювання і регулювання; запобігання неналежному використанню нових технологій і нових комунікаційних та інформаційних служб; запобігання відображенню насильства і нетерпимості; концентрації і плюралізму засобів масової інформації і виключних прав; підтримку участі приватних осіб у суспільному житті; авторського права і суміжних прав, а також дії на підтримку країн Центральної і Східної Європи. 246 У Резолюції №1 «Вплив нових комунікаційних технологій на права людини і демократичні цінності», прийнятій на цій конференції, утверджено принцип універсальної служби, згідно з якою на національному рівні повинен забезпечуватися доступ приватних осіб до комунікаційних і інформаційних служб за доступною ціною і незалежно від місця проживання. Окрім того, значна увага в резолюції приділяється питанням захисту приватності, прав людини і боротьби з неналежним використанням нових інформаційних і комунікаційних технологій, свободи слова й інформації, культурного розмаїття, поширення демократичних цінностей. ПочпнаючизП'ятоїРамковоїпрограми Європейського Союзу (1999-2002) пропагується новий підхід, який полягає в тому, що результати наукових досліджень і розробок, виконананих згідно з науково-технічними програмами ЄС, повинні мати практичну цінність для звичайних громадян, впливати на їхнє повсякденне життя в таких соціальних сферах, як охорона здоров'я, навколишнє середовище, освіта і зайнітість. У цьому контексті слід відзначити Декларацію про європейську політику в області нових інформаційних технологій (Будапешт, 6-17 травня 1999 p.), яка підсумувала все напрацьоване Європейським Союзом за період 1994-1999 pp. в царині побудови інформаційного суспільства, і водночас констатувала етап у формуванні і здійснення інформаційної політики за змінених умов суспільного життя. Так, на відміну від попередніх документів, у ній чітко визначені основні напрями, принципи інформаційної політики, зокрема, зазначається, що «істинно демократичне інформаційне суспільство, засноване на фундаментальних цінностях Ради Європи, може побудоване за наявності основ політики, яка заохочує доступ і участь, компетентність і підготовленість, творчість і різноманіття та забезпечує відповідний захист». У Декларації основними напрямами формування і реалізації інформаційної політики Європейського Союзу визначені: • доступ до нових інформаційних технологій і участь у них; • освоєння нових інформаційних технологій; • творчий потенціал особистості і підприємств сфери культури; • розмаїття мов; • захист прав і свобод. Починаючи з 2002 р. розробляється і впроваджується Шоста рамкова програма Європейського Союзу (2002-2006), яка передба- 247 чає більш конкретні підходи до побудови інформаційного суспільства Спільноти. Пріорітетним напрямом цієї програми стала реалізація Програми і Плану дій «е-Європа». Розглянемо детальніше його основні аспекти. Згідно з планом, дії повинні фокусуватися навколо трьох основних об'єктів: • Дешевий, швидкий, безпечний Інтернет. • Інвестиції в людей і вміння. • Стимуляція використання Інтернету. Відокремлено також три основних методи, за допомогою яких буде реалізуватися програма «е-Європа»: • прискорене регулювання відповідного правового середовища -низка законодавчих пропозицій на європейському рівні перебуває у стані розробки та обговорення, завдання програми прискорення їх адаптації у стислі терміни для всіх держав-членів; • підтримка нової інфраструктури і послуг в усій Європі передбачає переважний розвиток підприємств приватного сектора, розгортання субсидіювання приватного сектора. Така діяльність може бути підтримана європейським фінансуванням, але основну допомогу повинні надавати держави-члени; • відкритий метод координації та проведення досліджень (контрольних вимірювань) гарантує ефективність дій, їх заплановані (передбачувані) наслідки в усіх державах-членах. Ці процеси повинні узгоджуватися з загальним оцінковим дослідженням (контрольним вимірюванням), яке буде спеціально проводитися кожної весни Радою Європи. Отже, План дій щодо реалізації програми «е-Європа» на 2002-2006р. розроблений Європейською Комісією, пропонує загальну стратегію співробітництва з цієї програми, спільні завдання для країн-учас-ниць, загальні принципи і скоординовані механізми прискорення і розширення масштабу дій. Наведемо приклади конкретних заходів, передбачених Планом: • для забезпечення дешевого, швидкого і безпечного доступу до інтернету передбачається завершити лібералізацію місцевого зв'язку і запровадити регламент регулювання електронних комунікацій; • основні зусилля, пов'язані з інвестуванням у навчання громадян, передбачається спрямувати на підвищення ІКТ-грамотності всього населення країн Європейського Союзу шляхом підключення шкіл 248 до мереж і оснащення їх засобами доступу до інтернету, підготовки необхідної кількості викладачів і розвитку системи постійного (довічного) навчання, що дає змогу скоротити розрив між людьми за рівнем кваліфікації; • для сприяння масовому підключенню до інтернету та його використанню заплановане створення завершеного загальноєвропейського і національного ринків електронної комерції, а також забезпечення онлайнового доступу до суспільних і урядових послуг; вже у 2004році; • сприяння участі громадян у діяльності електронних урядів. Оскільки інформаційні і комунікаційні технології (ІКТ) сприяють зміцненню демократії і допомагають створювати і розвивати різні електронні співтовариства, міністри будуть підтримувати заходи, спрямовані на використання ІКТ у європейських демократичних процесах; • сприяння зверненням громадян і бізнесу до онлайнових послуг, які повинні бути легкодоступні. При цьому необхідно забезпечити громадян і бізнес можливістю самостійного вибору каналів і шляхів одержання послуг, виключивши будь-яку їхню залежність від виробників і провайдерів послуг; • сприяння організаційним змінам, яке означає, що створення ефективних е-урядів вимагає внесення змін в організацію діяльності урядових органів. Ці зміни можуть включати нові внутрішні структури і ділові процеси, організацію навчання і передпідготовку персоналу, працевлаштування вивільнених співробітників тощо; • підвищення безпеки роботи в електронних мережах і довіри до них. Ці два фактори найважливіші при організації послуг е-уряду. У зв'зку з цим міністри прийняли зобов'язання щодо посилення в межах Європи координації дій для забезпечення безпеки мереж, гарантування безпечного доступу до послуг е-уряду, сприяння використання електронного підпису. План дій «е-Європа 2005», мета якого - створення інклюзивного суспільства, був затверджений на Севільському саміті у червні 2002 р. На відміну від Плану дій 2002 p., увага в ньому концентрується на ефективному доступі, використанні і спроможності інтернету. У центрі плану дій - користувачі, включаючи людей з особливими потребами. Передбачається, що ключові послуги повинні бути доступні не лише 249 через персональний комп'ютер, а й через інтерактивне цифрове телебачення, третю генерацію мобільних телефонів і кабельних мереж. Новий план дій фокусується на поширеній присутності та використанні широкополосних мереж всюди у Європейському Союзі та безпеці мереж й інформації, е-уряді, е-навчанні, е-здоров'ї та е-бізнесі. Зусилля е-Європи спрямовані не на створення нових інститутів чи законів, а на координування цілей і політичних дій (акцій). Європейський Союз все більше усвідомлює небезпеку, яка виникає з побудовою інформаційного суспільства, а саме виникнення і поглиблення цифрової нерівності. (До речі, з цією проблемою зіштовхнулися й інші країни, вона знайшла відображення і в Окінавській хартії глобального інформаційного суспільства, прийнятій 2000 р. країнами «вісімки».) Внаслідок швидкого розвитку інформаційних і комунікаційних технологій зростає ризик нерівності між регіонами, це стосується передусім питань доступу до інформації і знання в суспільстві. Саме тому, Європейська Комісія рекомендує, щоб кожним регіональним планом розвитку була передбачена діяльність зі сприяння доступу до інформаційного суспільства. Для вирішення цих завдань передбачено 6 млрд. евро з фондів Спільноти, які повинні бути використані протягом 2000-2006 pp.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні документи ЄС, прийняті в рамках інформаційної політики» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
