Соціальна політика стала результатом компромісу між двома найвизначнішими течіями в цій галузі. Було взято до уваги французьку концепцію, яка виходила з переконання, що більш розвинені соціальні системи створювали значні незручності в області конкуренції і впливали на подорожчання витрат виробництва. Саме тому Франція підтримувала широку гармонізацію внутрішньодержавних систем. Зате проти будь-якої гармонізації спочатку виступала Німеччина, вважаючи французький підхід однобічним, оскільки він враховував лише один з багатьох витратних факторів. Німецька сторона вважала соціальні витрати природніми і тому нейтральними з точки зору конкуренції. Компроміс між цими двома поглядами зафіксовано в постанові про соціальну політику і підтверджено створенням Європейського соціального фонду. Основною метою цієї політики є вирівнювання життєвого рівня та умов праці в Співтоваристві за допомогою створення нового соціального законодавства для ефективного функціонування спільного ринку. Таким чином, соціальна політика є базою для двох областей права - трудового права і права соціального страхування. В області трудового права законодавство Спільноти відслідковує гармонізацію національних правових систем, тобто їх зближення, що базується на встановленні певних мінімальних стандартів для створення взаємовигідних умов праці та умов конкуренції як необхідної передумови економічної концепції спільного ринку. Щодо права соціального страхування (забезпечення), то воно визначає для себе інші пріорітети. Зокрема, 225 першочерговим його завданням є координація внутрішньодержавних систем, тобто їх паралельне безконфліктне функціонування. Мета координації полягає в тому, щоб забезпечити вільний рух працівників і створення спільного ринку праці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність та основна мета соціальної політики ЄС» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
