Ринкові та цінові принципи сільськогосподарської політики
Положення про управління сільським господарством, котрі є віссю ринкових і цінових засад сільськогосподарської політики, обмежують внутрішній ринок Співдружності щодо впливу світового ринку і стабілізують ціни. Обмеження здійснюється не лише за допомогою мита, а й через систему змінних компенсаційних податків, що накладаються при імпорті і відповідають різниці між нижчою ціною світового ринку і ціною, яку встановлено таким чином, щоб імпортовану продукцію не можна було продавати за ціною, нижчою від орієнтовної або контрольної ціни, встановленої для внутрішнього ринку Спільноти. При експорті надаються відшкодування, що вираховуються подібним чином. Усі ціни в межах спільної аграрної політики щорічно встановлює Рада. Витрати, пов'язані з дотаціями, покриває орієнтувальний та гарантійний фонд сільського господарства, зокрема, відділ гарантій. В цілому 21 положення про управління сільським господарством можна розподілити за трьома організаційними принципами: 1 • З ціновими дотаціями. Приблизно для 70% сільськогосподарських продуктів положення, окрім захисту щодо закордонної продукції, надають збутові та цінові гарантії. До таких належать найважливіші види зернових, цукор, молочні вироби, м'ясо, деякі види овочів та фруктів і столові вина. Ці положення також передбачають інтервенційні заходи на внутрішньому ринку. Якщо частину товару неможливо продати за певною ціною, тобто ціною інтервенційною, в такому випадку його викуплять інтервенційні організації та помістять на складах для збереження. Цей товар згодом або знов поступить у пРодаж, якщо це дозволить ситуація на ринку, або ж буде експорто- 173 ваний. Спочатку інтервенційна політика передбачала для виробників необмежені цінові гарантії, однак з часом інтервенційні механізми були змінені у більшості положеннях, завдяки чому вони стали гнучкішими. Тепер інтервенція застосовується лише тоді, коли ринкова ціна нижча встановленої норми, а при інтервенції вже також недійсна повна інтервенційна ціна. Стосовно молока і цукру, положення передбачають також квантитативне (кількісне) впорядкування, тобто дотації надаються лише на обсяг виробництва, встановлений на рівні даного підприємства. За перевищення кількості сплачується податок. 2. Зі спільним захистом щодо закордонної продукції. Приблизно одна четверта сільськогосподарських виробів захищена від конкуренції третіх країн лише митом і компенсаційними податками, і навіть на внутрішньому ринку надається гарантія цінам. Це стосується яєць, домашньої птиці, деяких видів овочів і фруктів (тих, що не входять до першої групи), квітів та нестолових видів вин. Цей захист, як правило, здійснюється за допомогою мита, що встановлюється сезонно згідно з врожаєм. Якщо ціна пропозиції продавців є нижчою певного цінового порога, то в цьому випадку до мита додається податок, що відповідає різниці між ціною пропозиції і даним порогом. 3. З прямою підтримкою. На деякі сільськогосподарські продукти аж до реформування ССП надавалися додаткові узагальнюючі відрахування, які мали на меті забезпечення відповідного прибутку виробникам без підвищення цін для споживача. Наприклад, олійні та стручкові рослини імпортувалися без мита. До реформи за цю продукцію, закуплену у власних виробників, допомогу отримували обробники, після реформування -виробники. Щодо маслин, тютюну і твердої пшениці, то виробники отримують додаткову допомогу до ринкових цін, що дотуються за рахунок зовнішнього захисту та інтервенційних заходів. Ці відрахування надаються лише на продукти, які виготовляються у Співтоваристві у малих кількостях. До таких належать льон, конопля, бавовна, кокони шовковицевого шовкопряда, хміль, посівний матеріал і сухі корми.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ринкові та цінові принципи сільськогосподарської політики» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
