Принципи права ЄС, як основоположні засади функціонування правової системи ЄС, поряд з актами первинного права виступають важливими системоутворюючими факторами, забезпечуючи стабільність і розвиток права Співтовариств. Принципи права ЄС отримали закріплення насамперед в установчих договорах та рішеннях Суду ЄС. Визначають його зміст та обумовлюються особливістю завдань правового регулювання, носять загаль-носистемний характер, мають порівняно з іншими нормами вищу юридичну силу. В залежності від сфери дії можуть мати загальний (поширюють свою дію на всі сфери компетенції ЄС) чи спеціальний характер. Як зазначено в п. 27 рішення по справі № С-46/93 і С^8/93 (Brasserie du Pecheur SA v. Germany and R. v. Secretary of State for Transport, ex party Factortame (Factortame ЦІ) (1996) ECR 1-1029; R. v. Secretary of State for Transport, ex parte Factortame Ltd. (Factortame III) (1996) ECR-I-1029, Суд ЄС виносячи рішення на основі ст. 164 Договору про ЄС відповідно до загальноприйнятих способів тлумачення керується основоположними принципами правової системи Співтовариства, і де це необхідно, загальними принципами правових систем держав-членів. Виділяють загальні та спеціальні принципи права ЄС. Так Суд ЄС неодноразово вказував на те, що розглядаючи справи він керується загальновизнаними принципами права, такими як принцип недис-кримінації, принцип пропорційності та іншими. Згідно зі ст. 6 Договору про Європейський Союз, «Союз заснований на принципах свободи, демократії, поваги прав людини і основних свобод, а також принципах правової держави, принципах, які є загальними для всіх держав-членів Європейського Союзу». 75 До загальних принципів відносять принцип верховенства права Європейського Союзу. Його зміст полягає в тому, що право Співтовариства має вищу юридичну силу щодо національного права держав-членів. Це зумовлено об'єктивними потребами забезпечення євроін-теграції, однак міра наднаціональності не повинна виходити за межі інтересів забезпеченя державного суверенітету держав-членів». Договір про Конституцію для Європи безпосередньо закріплює цей принцип в ст. 10 проголошуючи, що «конституційні та правові акти, ухвалені інститутами Союзу згідно з наданими їм повноваженнями, мають першість над правом держав-членів». Держави-члени вживають усіх можливих заходів, загальних або спеціальних, для забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Конституції чи актів інституцій Союзу. «Відповідно до принципу верховенства права ЄС взаємозв'язок між положеннями Договору (йдеться про Договір про Європейський Союз) і прямо застосовуваними нормами інститутів Співтовариства, з однієї сторони, і положеннями національного права держав-членів Співтовариства - з другої, є таким, що ці положення і акти своїм набранням чинності не тільки автоматично роблять незастосовуваним будь-яке положення національного права, що їм суперечить, а також -оскільки вони є невід'ємною частиною правопорядку держав-членів і володіють верховенством на території кожної держави-члена - членів Співтовариства - роблять неможливим прийняття національних законодавчих актів в тій мірі, в якій вони несумісні з положеннями права Співтовариства. З викладеного випливає, що кожний національний суд, діючи в рамках своєї юрисдикції, зобов'язаний застосовувати право Співтовариства в повному об'ємі і захищати права, якими воно наділяє фізичних осіб, відмовляючи в застосуванні будь-якого положення, як існуючого, так і майбутнього національного законодавства, яке може суперечити нормі права Співтовариства. Зміст принципу верховенства права ЄС полягає не тільки в забороні застосування державою-членом, її органами національних норм права, які суперечать праву ЄС, але й в існуванні імперативного зобов'язання у держав-членів щодо прийняття власних нормативних актів спрямованих на виконання положень установчих договорів, а в зв'язку з цим - забезпечення ефективності дії права ЄС. 76 Принцип законності як невід'ємний елемент функціонування правової держави, отримав закріплення в ст. 6 Договору про Європейський Союз: «Союз заснований на принципах свободи, демократії, поваги прав людини і основних свобод, а також верховенства права - принципах, загальних для держав-членів. Меті забезпечення принципу законності слугує і ст. 253 Договору про ЄС: «регламенти, рішення і директиви, прийняті спільно Європейським парламентом і Радою, а відповідно і зазначені акти, які прийняті Радою або Комісією, повинні бути мотивовані». Стосовно принципу прямої дії права ЄС, то пряме застосування права ЄС означає згідно п.14 рішення Суду ЄС по справі № 106/77 Фінінсова адміністрація Італії проти компанії «Сімменталь СПА», від 09.03.1978р., що норми права Співтовариства повинні застосовуватися в повному об'ємі і однаково в усіх державах-членах з дати набрання ними чинності і до тих пір, поки вони залишаються чинними. Ці норми є безпосереднім джерелом прав і обов'язків для усіх, на кого вони поширюються, чи то держави-члени Співтовариства, чи то приватні особи, які є сторонами правовідносин, що регулюються правом Співтовариства. Набрання чинності правовими актами Співтовариства не обумовлюється необхідністю їх ратифікації чи необхідністю застосування інших процедур державами-членами. Національний суд, покликаний в рамках своєї юрисдикції застосовувати положення законодавства Співтовариства, зобов'язаний повністю слідувати цим положенням, відмовляючись в разі необхідності від застосування будь-якого положення національного законодавства, яке йому суперечить, навіть якщо воно було прийнято пізніше. В Суду ЄС немає необхідності вимагати чи чекати попереднього анулювання таких положень законодавчими чи іншими конституційними заходами держав-членів. Важливе місце в системів принципів права ЄС займає і принцип поваги прав людини та основних свобод. Союз поважає права людини, як вони гарантовані Європейською конвенцію про захист прав людини та основних свобод, підписаною 4 листопада 1950 р. в Римі, і як вони випливають із загальних конституційних традицій держав-членів, в якості загальних принципів права Співтовариств. Саме Суд Європейських співтовариств вперше у своєму рішенні сформулював 77 положення про те, що особисті права і свободи, у тому вигляді, в якому вони закріплені в Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод, утворюють осовоположний принцип права ЄС. Упорядники Договору про Конституцію для Європи підкреслили, що Союз прагне приєднання до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. (ч.2 ст. 7 Договору). У Преамбулі до Договору про Конституцію для Європи наголошується, що Союз базується на «неподільних і універсальних цінностях людської гідності, свободи, рівності і солідарності». Союз ґрунтується на таких цінностях як верховенство права, рівність, повага прав людини (ст. 2). Союз визнає права, свободи та принципи, визначені Хартією основних прав, що складають частину II Конституції (ст. 7 Договору). З принципом поваги прав людини тісно пов'язаний і принцип правової визначеності. Його зміст полягає в тому, що кожна особа вправі розраховувати на настання наслідків, передбачених правовою нормою. З зазначеного принципу випливють такі процесуальні принципи як: неможливість притягнення особи до відповідальності і призначення покарання двічі за одне і теж діяння, застосування закону, який діяв на момент вчинення діяння, неможливість застосування нормативного акта, зміст якого не було офіційно доведено до відома фізичних чи юридичних осіб. У справі 11/70 Internationale Handelgesellschaft GmbH v. Einfuhr-und Vorratsstelle fur Getreide und Futtermittel (1970) ECR 1125. Суд Європейських Співтовариств наголосив на тому, що «неухильне дотримання фундаментальних прав людини становить невід'ємну частину загальних принципів, які захищаються правом Європейських співтовариств.» Принцип інтеграції норм права Європейського Союзу в національні правові системи держав-членів Європейського Союзу врегульований у рішенні по справі 28/67 Firma Molkerei-Zentrale Westfalen/Lippe GmBH v. Hauptzollampt Paderbom, в якому Суд ЄС відзначив, що положення права Співтовариств проникають у внутрішній національний правопорядок без необхідності прийняття будь-яких мір національного характеру. Як зазначено в доданій до Маастрихтського договору Декларації про застосування правових актів Співтовариства, принцип інтеграції 78 полягає в тому, «щоб заходи, що приймаються різними державами-членами, забезпечували застосування законодавства Співтовариства з тією ж ефективністю і суворістю, з якою застосовуються їх національні закони». Якою б досконалою не була та чи інша система права, її ефективність значною мірою обумовлюється наявністю надійних засобів її захисту. Ефективне функціонування права ЄС повною мірою забезпечується судовою системою ЄС, яку утворюють Суд Європейських співтовариств, Суд першої інстанції, національні суди держав-членів. Так, в одному з рішень Суду ЄС йдеться про те, що будь-яке положення національної правової системи, будь-яка законодавча, адміністративна чи судова практика, які можуть зашкодити ефективності права Співтовариства шляхом позбавлення національного суду, який володіє юрисдикцією застосовувати таке право, повноважень вчиняти все необхідне на момент його застосування для усунення національних законодавчих положень, здатний зашкодити застосуванню норм права Співтовариства в повному об'ємі і силі, є несумісними з вимогами, які утворюють зміст права Співтовариств. Згідно принципу юридичної захищеності права ЄС, національні судові органи зобов'язані забезпечити застосування права ЄС і захист прав, наданих фізичним особам. Активним захисником, гарантом дотримання норм права Європейського Союзу виступає Комісія ЄС, як орган уповноважений представляти ЄС. Будь-який позов, що подається проти Співтовариства у випадку вчинення правопорушення будь-яким з інститутів, повинен бути поданий саме проти Комісії, незалежно від того, дії або бездіяльність якого саме інституту спричинили делікт. Договір про ЄС містить чітку заборону дискримінації фізичних чи юридичних осіб внаслідок їх громадянства чи реєстрації. Згідно ст. 7 Договору про ЄС в рамках застосування Договору і без шкоди для деяких спеціальних положень, які він передбачає, забороняється будь-яка дискримінація внаслідок національної приналежності. Згідно з частиною 2 ст. З Договору про ЄС, «уся діяльність Співтоварства має на меті заборону нерівності і сприяти рівноправності між чоловіками та жінками. Правовою підставою позадоговірної відповідальності Співтовариства за шкоду, завдану його інститутами або його службовцями під час виконання своїх обов'язків є ст. 215 Договру про ЄС. Як зазначено в 79 п. 29 рішення у справі № С-46/93 і С-48/93 (Brasserie du Pecheur SA v. Germany and R. v. Secretary of State for Transport, ex party Factortame (Factortame III) (1996) ECR 1-1029, принцип позадоговірної відповідальності за завдану шкоду притаманний багатьом правовим системам. Так, по справі С-6&9/90, Francovich and Bonifaci v. Italy (1991) ECR 1-5357, принцип відповідальності держави-члена за збитки та шкоду, завдану громадянам в результаті порушення права Співтовариства є невід'ємною частиною системи Договору, а отже і правової системи Співтовариства в цілому. Зазначене свідчить про те, що принципи права ЄС будучи його важливими джерелами містяться як в актах первинного права, так і в рішеннях Суду ЄС.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Принципи права ЄС» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
