Економічний та монетарний( валютний) союз, його прояви та результати
Створення цього союзу було логічним продовженням спільного ринку, нормальне функціонування якого вимагає як дотримання спільних принципів економічної політики, так і єдиної валюти. Отож, Економічний та монетарний союз складається з двох елементів, що засвідчує сама назва: економічного і монетарного. Однак це не значить, що економічний союз вимагає встановлення спільної економічної політики. Маастрихтська угода передбачає лише координацію урядами економічної політики держав через Європейську Раду та Раду ЄС, а також із залученням Європейської Комісії. Європейська Рада повинна затверджувати запропоновані Радою ЄС пріоритети економічної політики держав-членів. Валютний союз має наднаціональний характер і передбачав поступове запровадження єдиної валюти (євро), яка замінила національні валюти і стала єдиною грошовою одиницею. Емісією євро займався Європейський центральний банк, що незалежний від урядів і є основним елементом Європейської системи центральних банків, до якого повинні увійти центральні національні банки. 60 Економічний та монетарний союз - це процес гармонізації економічної та валютної політики країн-членів ЄС з метою запровадження єдиної валюти. Він був предметом обговорення двох міжурядових конференцій, проведених у грудні 1990 р. Угодою передбачається три етапи досягнення цього Союзу: • перший етап (1.07.1990-21.12.1993)-вільний рух капіталу між країнами-членами ЄС, тісніша координація економічної політики та співпраця між центральними банками; • другий етап (1.01.1994-31.12.1998)-конвергенція (зближення) економічної та монетарної політики країн-членів з метою забезпечення стабільності цін та систем державних фінансів; • третій етап (з 1.01.1999) - створення Європейського центрального банку, визначення обмінних курсів та запровадження єдиної валюти. Від початку третього етапу Економічного та монетарного союзу 1 січня 1999 р. в ньому брали участь одинадцять країн. Чотири кра-їни-члени ЄС не погодилися прийняти єдину валюту або через те, що згідно з протоколами-додатками до Угоди про ЄС вони мають таке право (Великобританія та Данія), або тому, що їм не вдалося виконати критерії конвергенції, визначені Маастрихтською угодою (Греція та Швеція). Греція приєдналася з 1 січня 2001 р. До переваг запровадження єдиної валюти належать: • вилучення видатків, пов'язаних з обміном декількох національних валют, таких як банківське обслуговування, оплати, податки; ці витрати несли і підприємства, і приватні особи. Згідно з розрахунками, впровадження єдиної валюти допоможе заощадити громадянам та підприємствам протягом року близько 15 млрд. ЕКЮ, тобто майже 0,5% валового продукту Співтовариств; • прозорість цін. Оскільки на території спільного ринку всі ціни визначатимуться в одній валюті, це створить кращі умови для конкуренції, а отже, зменшить ціни, а також спростить торгівлю; • вилучення ризику, пов'язаного з нестабільністю валют та курсів, що, своєю чергою, полегшить роботу підприємств та сприятиме їх інвестиційній політиці; • збільшення валютної достовірності країн Економічного та монетарного союзу у зв'язку з тим, що курс єдиної валюти щодо валют зовнішніх не змінюватиметься так різко і несподівано, як це траплялося з національними валютами. 61 Але, окрім цих переваг, створення такого союзу безумовно призводить до значних політичних (обмеження економічної незалежності країн) та економічних втрат, пов'язаних з переходом на нову спільну валюту. Крім цього, країни змушені збільшити видатки на розвиток слабших регіонів, оскільки велика різниця у рівнях розвитку економіки небезпечна для інтеграції та гармонійного розвитку ЄС. Однак загалом переваги домінують, а практичні результати економічної та валютної інтеграції стануть помітними згодом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічний та монетарний( валютний) союз, його прояви та результати» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
