ЄС має виняткові повноваження у сфері спільної торговельної політики. Для цього країни-члени ЄС створили Митний союз зі спільними принципами щодо зміни тарифних ставок, укладання тарифних та торговельних угод з третіми країнами, імпортної та експортної політики. Рішення ухвалюються кваліфікованою більшістю голосів Ради. Згідно з Амстердамською угодою, було внесено зміни, які дозволяють Раді одностайним голосуванням розширювати сферу дії спільної торговельної політики на міжнародні переговори та угоди про надання послуг і про інтелектуальну власність. Важливе місце в торговельній політиці ЄС посідають заходи, що захищають внутрішній ринок та своїх товаровиробників від шкідливих наслідків імпорту. До традиційних засобів захисту належать мита та кількісні обмеження, так звані імпортні контингенти, проте останнім часом вони відіграють щораз меншу роль. Зате щораз більше застосовуються методи протидії наслідкам надмірного або нечесного імпорту, коли товари продають за демпінговими чи субсидійованими цінами. Демпінг - це продаж товарів за кордоном за цінами так званої нормальної вартості, тобто ціни продажу даного товару на внутрішньому ринку в країні експортера. Усі випадки нечесної конкуренції або збільшення імпорту, що загрожують товаровиробникам ЄС, стають предметом відповідних 59 досліджень Комісії та, у випадку підтвердження подібних фактів, застосовуються обмежувальні заходи щодо експортерів чи країн, з яких вони походять. Наприклад, антидемпінгові мита, узгодження мінімальних цін, відмова країни експорту або самого експортера від субсидій, підняття ціни товару, а у випадку надмірного імпорту - введення тимчасових мит або кількісного обмеження. Застосування засобів захисту ринку встановлюється на певний визначений термін. Угоди ЄС передбачають диференційований обсяг надання торговельної переваги окремим країнам на взаємних чи односторонніх засадах. Станом на 1995 р. частка ЄС у світовій торгівлі становила приблизно 1/5, що вивело його на першу позицію. Якщо ж враховувати також обороти між державами Євросоюзу, то цей показник ще вищий. Головними торговими партнерами Євросоюзу є США, Японія та Швейцарія. У зв'язку з розширенням ЄС Комісія запропонувала Міжурядовій конференції, що розпочала роботу в лютому 2000 p., розширити повноваження спільної торговельної політика на відповідні угоди.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Спільна торговельна політика» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
