Рада ЄС - головний законодавчий орган, репрезентує інтереси країн-учасниць. Склад: міністри всіх країн, по одному від кожної, який змінюється залежно від предмета засідання (наприклад, питання сільського госпо- * Станом на 1 травня 2004 року. 34 дарства, транспорту), найважливішою є так звана Загальна Рада (або Рада у загальних справах), яка складається з міністрів закордонних справ. Керівництво: міністри закордонних справ країн-учасниць, які змінюються кожних півроку (1 січня і 1 липня). Засідання: звичайно раз на тиждень, закриті. Компетенції: відповідає за функціонування ЄС і є головним законодавчим органом, має бюджетні повноваження, а також компетенції на укладання угод (разом з іншими органами), координує економічну політику і призначає посадових осіб та службовців ЄС. Законодавчі акти видаються звичайно у формі регламентів і директив. Регламенти мають обов'язковий характер і включаються в національне законодавство. Обов'язковими є і директиви, однак вибір методів їх виконання покладений на розсуд держав-членів. Більшість питань включаються в порядок денний лише після обговорення на офіційному рівні. Кожна держава ЄС має у Брюсселі постійне представництво, де працюють дипломати і функціонери з усіх національних міністерств. Глави представництв проводять раз на тиждень наради в межах Комітету постійних представників, який за початковими буквами своєї назви французькою мовою називається КОПЕРЕР. У ході цих робочих нарад посли і функціонери держав-членів розглядають питання, які вимагають вирішення на рівні Ради ЄС. Спосіб прийняття рішення: звичайною більшістю голосів, більшістю кваліфікованою або одностайно, залежно від передбачуваної процедури для окреслених справ. При прийнятті рішення кваліфікованою більшістю країни диспонують різною кількістю голосів (Франція, Німеччина Великобританія, Італія - по 10, Іспанія - 8, Бельгія, Греція, Голандія, Португалія - по 5, Австрія, Швеція - по 4, Данія, Фінляндія, Ірландія - по 3, Люксембург - 2 голоси). Це називається зваженим поділом голосів. За загальної суми 87 голосів для прийняття рішення вимагається більшість у 62 голоси «за», коли прийняття рішення належить передати до компетентної Комісії. Коли ж прийняття рішення належить не Раді, то ці 62 голоси повинні віддати щонайменше 10 країн. Незалежно від визначених норм, Рада, як правило, намагається досягти консенсусу. Така система розподілу голосів призводить до того, що жодна з країн не може перешкодити прийняттю тієї чи іншої пропозиції, а 35 для того, щоб заблокувати законопроект, необхідно об'єднати зусилля держав-членів з метою створення блокуючої меншості, що становить 26 голосів з 87. Згідно з рішеннями конференції в Амстердамі (1997 р.) та Ніццьким (2001 р.) договором, уряди повинні встановити новий поділ голосів. Це сприятиме розширенню Союзу. За рік до того, як кількість членів ЄС перевищить 20 країн, буде скликана міжнародна конференція, яка займеться глибокою реформою цілої інституційної системи. Європейська Комісія - головний виконавчий орган, який представляє інтереси ЄС як цілості. Склад: до розширення 2004 року було 20 міжнародних функціоне-рів-комісарів: по двоє від Німеччини, Іспанії, Франції, Італії, Великобританії і по одному від інших країн. На Амстердамській конференції прийнято рішення, що до складу Комісії, яка перейме функції після розширення, ввійде тільки один комісар від кожної країни-члена ЄС. Скликання: Рада ЄС визначає кандидатів і називає їх після затвердження складу комісії Європейським Парламентом. Спосіб відкликання в окремих випадках: членів комісії відкликає Європейський Суд. Вся комісія подається до демісії після схвалення Парламентом рішення про вотум недовіри для комісії. Каденція: 5 років. Спочатку члени Комісії призначались на 4 роки. Однак цей термін був продовжений до 5 років, починаючи з січня 1995 p., щоб мандат члена Комісії збігся з п'ятирічним періодом повноважень депутата Європарламенту. Таким чином Європейський Парламент отримав можливість затверджувати кандидатури членів Комісії до того, як вона приступить до виконання своїх обов'язків, що сприяє подальшій демократизації її діяльності. Спосіб прийняття рішення: більшістю голосів. Кожен член комісії має один голос. Компетенції: подає пропозиції і законопроекти до Ради ЄС та Європарламенту. Контролює дотримання та виконання країнами-члена-ми, керівними інституціями ЄС, юридичними та фізичними особами первинного та вторинного законодавства ЄС. Може застосовувати санкції і вносити скарги до Європейського Суду. Видає юридичні акти виконавчого характеру, розпоряджається фондами, забезпечує виконання бюджету; представляє ЄС у міжнародних взаєминах, тобто 36 міжнародних організаціях і в відносинах з країнами; обговорює міжнародні угоди на підставі мандату Ради ЄС. Комісія має значні автономні права. Особливо це стосується сфери конкуренції і проведення спільної політики в таких секторах економіки як сільське господарство, транспорт тощо. Вона управляє різними фондами і програмами Європейського Союзу, включаючи ті, які мають на меті допомогу країнам, які не входять у ЄС. Європейський Парламент - представляє інтереси суспільств кра-їн-членів Євросоюзу, тобто 370 млн. громадян. Склад: депутати обираються шляхом загальних і безпосередніх виборів громадянами Євросоюзу (з 1979 р.). До розширення 2004 р. в парламенті засідало 626 депутатів. Засідання: на рік відбувається одна сесія; засідання - щомісяця (за винятком літніх місяців), раз на тиждень - пленарне засідання. Парламент є єдиною інституцією ЄС, яке має повну демократичну легітимність, тобто обирається шляхом прямих і загальних виборів. Цей орган є також єдиною інституцією, засідання якої відкриті для громадськості. Організація: така ж, як і в парламентах країн-членів, депутати об'єднуються в політичні групи (партійні), зараз існує дев'ять фракцій, а також група неприєднаних депутатів. Компетенції: відрізняються від компетенцій парламентів країн. Європарламент не має законотворчих повноважень. Його функції можна поділити на три групи: 1. Прийняття рішень. Роль Парламенту у процесі прийняття рішень підсилена запровадженням двох нових законотворчих процедур, а саме, процедури співпраці та процедури прийняття співрішення (Єдиний європейський акт та Договір про ЄС). Ці дві процедури дали можливість парламенту не тільки виносити на розгляд різноманітні поправки до законодавства співтовариства, а й виступати співзаконодавцем разом з Радою ЄС у процедурі прийняття спільного рішення; 2. Парламент відіграє основну роль у процедурі прийняття бюджету; 3. Парламент затверджує всі основні міжнародні угоди, які укладають ЄС, а також угоди про вступ до ЄС з новими країнами. Консультативні функції: до того, як було запроваджено процедури 37 співпраці та прийняття співрішення, консультативна функція давала Парламенту можливість брати участь у процедурі внесення пропозицій. Зараз консультативні функції Парламенту набули тенденції до зміни на функції прийняття рішень. Контрольні функції: спочатку повноваження контролю Парламент мав тільки щодо оцінки діяльності Європейської Комісії аж до її розпуску. Договір про ЄС розширив всі повноваження. Тепер він також має повноваження на створення спеціальних комітетів для розгляду конкретних випадків законодавства ЄС або неефективності адміністрації. Парламент також має право на призначення омбудсмена.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рада ЄС» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
