Із прийняттям Єдиного європейського акту дискусії на тему створення союзу не припинилися. Навпаки, предметом великого зацікавлення незабаром стали концепції створення економічного і валютного союзів. Перспектива досить швидкого створення спільного ринку вимагала переходу до вищої форми інтеграції. Вже 1989 р. Європейська Рада прийняла план поетапного створення економічного і валютного союзів, починаючи з липня 1990 p., відомий як звіт спеціального комітету на чолі з тогочасним головою Комісії ЄЕС Жаком Делором. Однак його реалізація вимагала ревізії Римських договорів. Економічний і валютний союз повинен був охопити, крім досягнень попередніх етапів інтеграції (митний союз, спільний ринок), координацію національних економічних політик та створення валютного союзу, тобто запровадження єдиної валюти, яка після перехідного періоду стане єдиним платіжним засобом. Емісією нової валюти, а також монетарною політикою займалися б наддержавні органи, незалежні від країн. Планувалось створення європейської системи центральних банків. На початку 90-х років зміцніли прагнення створення політичного союзу. Країнам-членам Європейського Союзу йшлося насамперед про співпрацю і її розширення у справах зовнішньої політики: тільки в такому випадку голос Європи міг бути почутим у світі і вона могла б ефективніше впливати на перебіг міжнародних справ. Іншою 16 площиною дискусії про політичний союз стала внутрішня політика. Процес творення внутрішнього ринку і проекти ліквідації прикордонного контролю свідчили про те, що співпраця країн в цій площині є доконечною, а особливо в подоланні злочинності. Справу, початок якій покладено у 80-х роках, належало розвинути, надати їй юридичні підстави і врегулювати. Дискусії у справі економічного, валютного і політичного союзів точилися у 1990-1991 pp. Договір про Європейський Союз був підписаний 7 лютого 1992 р. в Маастрихті (Нідерланди). Через труднощі, пов'язані з його ратифікацією, він набув чинності лише 1 листопада 1993 р. Маастрихтський договір передбачав створення Європейського Союзу на базі Європейських співтовариств, доповнених новими політиками й формами співробітництва, введених цим Договором. Цей документ не відмінив і не замінив інші установчі договори. Він створив нову структуру - Європейський Союз і водночас вніс зміни й доповнення в Паризький договір 1951 p., а також в обидва Римські договори 1957 р. Договір про ЄЕС змінився настільки суттєво, що назва Європейське економічне співтовариство була замінена на Європейське співтовариство, що засвідчувало поширення завдань і сфери діяльності Співтовариства. Велика кількість змін визначила і значні розміри документу, який складається з семи розділів. У першому викладені загальні принципи, у другому - положення, які вносять зміни в Договір про ЄЕС з метою утворення Європейського Союзу, у третьому - містяться зміни в Договорі про ЄСВС, у четвертому - зміни в Договорі про Євроатом, у п'ятому - положення про спільну політику у сфері юстиції та внутрішніх справ, сьомий - заключні положення. Цей договір поєднав і модернізував попередні установчі договори і став новим етапом ще тіснішого союзу між народами Європи. Зміст Маастрихтського Договору зводиться до наступного: • поглиблення і розширення сфери діяльності Співтовариства; • модифікація інституційної системи: надання більших повноважень Європарламенту, вдосконалення процесу прийняття рішень; • заснування економічного і валютного союзу, а також введення єдиної валюти в межах ЄЕ; його виконання передбачалося здійснити в три етапи, зміст яких відрізнявся від передбачених у плані Делора; 17 • формування юридичних засад і процедур в галузі спільної зовнішньої політики і політики безпеки; • положення про співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ; • зміцнення інституту громадянства ЄС. Отже, Маастрихтський договір створив інституційні й правові передумови для зміцнення єдності в межах інтеграційних процесів. Маастрихтським договором засновано Європейський Союз, який спирався на три Європейські співтовариства, що становили першу його опору, і був збагачений двома формами міжнародної співпраці, тобто співпраці у сфері зовнішньої політики і політики безпеки (друга опора ЄС), а також співпраці у сфері правосуддя та внутрішніх справ (третя опора ЄС). Європейські співтовариства далі функціонували в юридичному полі ЄС згідно зі статутами, змодифікованими і доповненими Маастрихтським договором. Найважливіші зміни внесено до договору про створення ЄЕС, насамперед: • змінено назву ЄЕС на ЄС, оскільки його компетенції виходили далеко за економічні межі; межі інтеграції були значно розширені. Наприклад, на питання, пов'язані зі спільними діями у справах охорони здоров'я, охорони прав споживачів, туризму, європейського громадянства, культури; • закладено юридичні підстави для формування економічного і валютного союзу, який визнаний за основну мету ЄС; • запроваджено зміни в керівних органах ЄЕС. Маастрихтський саміт також підняв на якісно новий рівень проблеми зовнішньої і оборонної політики у Європі. Керівники урядів домовилися про проведення спільної зовнішньої політики і політики безпеки. На підставі одностайного рішення, прийнятого Радою ЄЕС, послідовні дії можуть бути схвалені кваліфікованою більшістю. Вперше за весь час свого існування Європейське співтовариство відійшло від принципу одностайності у питаннях зовнішньої та оборонної політики. Маастрихтський саміт прийняв рішення про введення єдиного громадянства і розширення повноважень Парламенту.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Договір про Європейський Союз» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
