Зауважимо, проте, що науковий рівень пізнання ви-значається не предметом, а методом, тобто способом пі-знання. А основними компонентами процесу пізнання є логіка і методологія. При цьому під логікою розуміють певний порядок руху наукового пізнання, а під методо-логією — вчення про методи пізнання. Методологію будь-якої науки поділяють на дві складові: загальну та конкретну. Якщо загальна скла-дова — це діалектика, теорія пізнання, то конкретна — це закони даної (тобто бухгалтерської) науки, особливості пізнання її пред-мета, тобто — передумови, принципи тощо, які пов’язані між собою згідно з певним порядком, що дає змогу вивчати (до-сліджувати) предмет. Саме конкретну складову і потрібно побудувати. Будь-яка побудова — це насамперед структуризація, розміщення елементів системи. У даному разі елементами системи є принципи методу бухгалтерського обліку. При-йоми здійснюються в часі та просторі. Проте в усіх прийомах наявні принципи двоїстості, вартісного вимі-рювання та доказовості. Тому побудову загальних схем взаємозв’язку прийомів бухгалтерського обліку, які визначені певними принципами, що формують метод такого обліку, розглядатимемо в контексті доказовості. Доказовіть є вихідним, оскільки без доказовості про господарський факт — явище або процес — практично обліку не може бути. Наявність доказу є вихідним для усіх прийомів (елементів методу) бухгалтерського облі-ку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Визначення методології бухгалтерського обліку» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
