Метод (від гр. methodos — шлях пізнання, дослі-дження) — спосіб організації практичного і теоретично-го освоєння дійсності, зумовлений закономірностями відповідного об’єкта. З розвитком науки і практики відбувається розвиток та диференціація методу, що при-водить до виникнення вчення про методологію (метод + + гр. logоs — вчення). Методологія — це вчення про ме-тоди пізнання й перетворення дійсності, або, як ще йо-го визначають у літературі, — сукупність прийомів до-слідження, що застосовуються в тій чи іншій науці. У науковому методі поєднуються в історично визна-ченій формі об’єктивні та суб’єктивні моменти людської діяльності. Об’єктивний бік методу становлять пізнані закономірності реального світу, відтворені в найповні-шому і систематизованому вигляді в наукових теоріях. Практичне оволодіння предметом історично випереджає теорії. Iз суб’єктивного боку метод постає як сукуп-ність правил, прийомів пізнання й перетворення дійсно-сті. Загальний метод пізнання — діалектика. Вона, роз-криваючи найзагальніші закономірності природи, суспі-льства й мислення, — єдино правильна філософська осно-ва наукового пізнання. Метод пізнання має спрямовувати наукову думку від-повідно до природи самого предмета. Тому передумовою методу є наукова теорія, хоч генетично метод базується на чуттєво-предметній діяльності. Діалектика як загальний метод пізнання реалізуєть-ся через тісний взаємозв’язок зі спеціальними метода-ми. Спеціальні методи в конкретному науковому пошуку набирають особливих форм осягнення конкретно-наукових закономірностей певної предметної сфери. Вони по-філософськи розкривають глибинну сутність тієї самої предметної сфери у загальній формі законів і категорій розвитку. Визначаючи роль і місце конкретних наукових мето-дів у процесі побудови й розвитку теорій, діалектика усуває їх одно- бічність. Діалектика розглядає всі явища в природі та суспі-льстві в їх взаємозумовленості, у постійному русі та напрямленості на розв’язання суперечностей, заміну за-старілих явищ новими, прогресивними. Діалектичний ме-тод пізнання дає змогу повністю визначити й зрозуміти метод бухгалтерського обліку. Дослідження кожної науки (галузі знання) залежать і визначаються характером фактів — явищ або процесів, що їх вивчає та чи інша наука, отже, метод бухгалтер-ського обліку визначає його предмет і об’єкти. Специ-фічність методу бухгалтерського облі- ку характеризується особливостями його предмета. До особливостей, що визначили характер прийомів і спосо-бів бухгалтерського обліку, насамперед потрібно відне-сти об’єктивні характеристики предмета бухгалтерського обліку та його об’єктів. Вони змушують розглядати й вивчати їх у взаємному зв’язку, русі, розвитку, зміні форм цього руху. Теоретичною основою бухгалтерського обліку є зага-льна теорія економіки. У бухгалтерському обліку госпо-дарські факти — явища й процеси — вивчаються за еконо-мічними законами, де мають використовуватися всі категорії суспільного виробництва, які характеризують виробничі відносини й продуктивні сили як єдність. Єд-ність цих двох сторін суспільного виробництва у бух- галтерському обліку виявляється у застосуванні теорії двоїстості (подвійності, балансового методу), у ґрун-туванні майна власника (господарства) за двома «різни-ми ознаками» згідно з вимогами ринкових відносин. За цим методом продуктивні сили власника (госпо-дарства) та його відносини з іншими суб’єктами госпо-дарювання утворюють поняття активу і пасиву. При цьо-му під активом (від лат. aсtivus — діяльний) розуміють вартість майна, яка є власністю особи (гос-подарства) разом з борговими правами, а під пасивом (від лат. passivus — недіяльний) — сукупність вкладе-них у господарську діяльність власних і залучених за борговими зобов’язаннями коштів капіталу (право влас-ності). Подвійна характеристика господарських фактів — явищ і процесів, яка в бухгалтерському обліку назива-ється «двоїсте (подвійне) відбиття», є вихідним прин-ципом у побудові бухгалтерського методу. Метод двоїстості (подвійності) дає змогу: дістати узагальнений стан господарських фактів — будь-якого власника (господарства) на кожний даний мо-мент за ознаками активу та пасиву; оцінити результати роботи господарства — прибутко-вий чи збитковий на підставі порівняння доходу-виручки (виторгу) та витрат (затрат); забезпечити постійне порівняння розміру господар-ських коштів майна та їх джерел (капіталу). Поряд з прийомом двоїстості (подвійності) у побу-дові методу бухгалтерського обліку застосовують велику кількість передумов та принципів. Далі розглянемо їх докладніше.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальне поняття про метод бухгалтерського обліку» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
