У прийнятому розумінні “патріот” це людина, що гордиться своєю батьківщиною, мовою, культурою, приналежністю до того чи іншого народу, соціальної групи, партії та тому подібного. І не лише приналежить, а й захищає ті цінності, якими пишається. Звичайно, пишатись добре тоді, коли є чим, коли те, що ти захищаєш, є кращим, сильнішим, виграшним по відношенню до іншого, чи інших. А якщо ні? Ось тоді багато людей готові “перебігти”, зрадити своїх, щоб стати часткою того, чим можна “пишатись”. Тим більше, що те, що зараз сильніше, багатше, розповсюдженіше, має і більші на даний момент умови життєздатності на майбутнє, а це забезпеченість сьогодні, а може і завтра. В суспільстві таке дійство кваліфікується як “зрада”, або, просто, як аморальний вчинок. По відношенню до родини, що тебе народила, до Батьківщини, що тебе виховала, це дійсно зрада, бо на тебе покладались надії продовження Роду, майбутнього Батьківщини, сподівання, що ти будеш її будівничим і захисником. А ти всіх кинув і побіг туди, де глибше і повніше “корито”... Чи можна порівняти свою стареньку і хвору матусю з успішною, гарною і здоровою сусідкою? То може кинути її та й перебратись в “синочки” до сусідки? А скільки тих, хто “соромиться” своїх рідних, хто “соромиться” рідної мови, рідної пісні, рідних звичаїв..., хто за копійку готовий продати не те що Батьківщину, а й рідну неньку... В невігластві своєму і бездуховності своїй це лише “сміття” власного народу, пофарбоване в кольори чужої мови і чужої культури. Бо не розуміють, що не має майбутнього у верби на дубові, а карасеві – в повітрі. Звичайно, людина сама робить свій вибір бути чи не бути патріотом, але було б дуже добре, якби вона ще й усвідомлювала глибинну суть свого вибору.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Чи повинна людина бути патріотом?» з дисципліни «Русь»
