Ракові пухлини в структурі суспільства, або що таке мафія?
Суспільство (біологічна популяція) ніколи не буває однорідним. Воно поділяється не багато різних об’єднань за різними ознаками і задачами, що вирішуються тією чи іншою групою. Найменше з таких об’єднань сім’я, де чоловік і жінка доповнюють один одного за можливостями і здібностями, збільшують власну життєздатність і вирішують задачу відтворення суспільства, продовження роду. По цій же ознаці формуються більші групи родин, в які входять кілька сімей під наглядом або старійшини роду, або патріарха” – того, хто дав початок всій родині. Об’єднання може відбуватись за професійною ознакою, коли гуртом можна зробити те, що не під силу одному. Таких об’єднань може бути стільки ж, скільки видів занять у людства: лікарі, вчителі, фермери, металурги шахтарі, художники... За розрахунками вони можуть бути дуже великими, а тому нестійкими і часто розпадаються на невеликі об’єднання, що конкурують за територією в суспільстві і під сонцем. Об’єднуються такі професійні групки в професійні союзи з тим, щоб вибороти додаткові пільги в суспільстві по відношенню до інших професійних союзів та державних інститутів. До державних інститутів відносять армію, суди, поліцію, налоговиків, таможні, служби безпеки, територіальні і галузеві адміністрації. Всі державні інститути створюються (як писав ще давньогрецький філософ Платон) виключно для захисту “владу маючих” від власного народу, бо (за словами того ж Платона) жодна армія ще не захистила свій народ від зовнішнього ворога, доки сам народ не піднімався не свій захист. Державні інститути своєю задачею мають регуляцію взаємовідносин між людьми в даному державному об’єднанні, виписування правил і норм поведінки (моральні кодекси), звичайно з користю для себе (щоб гарно їлось і пилось), захист інтересів один одного і інтересів “мішків з грошима”. Головна задача при цьому “не переборщити”, бо коли оббираєш рядових членів суспільства, які годують і себе і тебе, маєш не обібрати більше ніж дозволяє життєздатність народу. Щоб “кінь”, який тебе годує, не впав знесилений і не здох, бо хто тебе буде годувати потім? Механізмами регуляції взаємовідносин між державними інститутами і народом є ринок (гроші) і професійні союзи. Діячі останніх найчастіше теж перебираються під “кришу влади” і служать не стільки професійному об’єднанню, скільки власним інтересам і інтересам влади. Часто це не подобається робітникам галузі і коли терпіти не стає сил одних професійних лідерів виганяють і обирають нових, які йдуть знову старою стежкою (конфлікт з владою може дорого обійтись, треба якось мирити обидві сторони). Держава найбільше об’єднання (із сталих) і має функцію захисту і агресії по відношенню до сусідніх народів. Не було б сусідів, не потрібна була б і держава. Бувають і тимчасові союзи кількох держав проти однієї, чи кількох інших. Такі союзи створюються з тією ж метою: захисту і агресії (в усіх областях діяльності людства, не обов’язково територіальних). Особливістю більшості союзів є те, що після досягнення перемоги вони розпадаються і починається боротьба в середині самого союзу. Всі об’єднання людей створюються виключно для захисту від зовнішнього агресора, або для захоплення “чужої території”, а тому не стійкі за своєю природою. При розподілі влади і місця біля “державного корита” не всім бажаючим достається “бажане”. І тоді утворюються групи людей, які теж хочуть, але не можуть законним шляхом оббирати тих, хто працює. Так утворюються “кримінальні групи”, банди, мафії; групи, що ігнорують закони влади і шляхом насилля перерозподіляють частину багатства, створеного народом на свою користь. Такі угрупування підривають авторитет влади, поїдають те, що мало дістатись владі. Влада миритись з цим не може і створює для порушників тюрми, концтабори, карні зони, де “перевиховує “ законно неслухняних. Щоб грабувати “безпечно”, – в угрупуванні необхідно мати представників влади, особливо тих, у кого дуже гарний апетит і хто не доїдає з “державного корита”. Так з’являються законні “клани і мафії”, ордени і партії, які під гаслами боротьби за інтереси народу бажають перерозподілу державного продукту на свою користь. Такі об’єднання найстрашніші для влади і тому їх необхідно або знищити в першу чергу (вони для влади страшніші карних злочинців, бо останні не претендують на “корито”), або взяти їх під свій контроль, поставивши “на чолі” власних представників. Ще кращій варіант для влади – самій організувати свої партії, клани, мафії. Наприклад, організуємо дві (три, не більше) партії, які імітують боротьбу між собою, але їдять з одного корита і служать тим, хто при владі і при “мішках з грошима”. Якщо ж всупереч правилам гри виникають і об’єднання непідконтрольні владі, тактика змінюється на протилежну: ініціюється створення якомога більшої кількості партій, щоб “чубились” між собою і не загрожували владі. В цьому випадку влада користується правилом: розділяй і володарюй. Хочеш перемогти – розділи народ, партію, інше об’єднання зсередини і застав їх “бити” один одного, а потім приходь і відновлюй “справедливість”. По відношенню до працюючих, до народу всяка влада є “паразитом”, з яким необхідно миритися, бо хтось має створювати і організовувати суспільство, щоб воно не руйнувало і не вбивало само себе (згадайте – людина за біологічною природою хижак). Але ще більшими паразитами є клани і мафії, бо вони кровопивці без обмежень (на відміну від влади) і нагадують ракову пухлину в організмі суспільства. Мафії і клани найчастіше гинуть разом з державою. Або трансформується держава (перебудова з тим, щоб знищити клани і мафії, правда потім виникнуть нові і так без кінця), або її захоплять інші держави, знищать місцеві клани і розповсюдять вплив своїх власних кланів і мафій. Прочитавши написане, можна подумати, що ситуація безнадійна, що завжди є паразити – експлуататори і народ, якого експлуатують тримаючи за “волів”. В дійсності суспільство це єдиний, живий організм, в якому влада має стільки, скільки дозволяє їй сам народ. Відносини між владою і народом – це в усіх випадках компроміс, межа і рівень якого залежить від освіченості і духовності суспільства в цілому. Чим освіченіше і духовніше суспільство, тим важче на ньому паразитувати, а тому в усі часи влада бажає в міру “темного” населення, покірного і смирного. З іншого боку такий народ не конкурентно здатний по відношенню до інших народів, тож і тут має бути компроміс. Дійсно вільним (в межах взагалі можливого) може бути лише високоосвічений і високодуховний народ, до чого, в першу чергу, маємо прагнути і ми, українці - русичі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ракові пухлини в структурі суспільства, або що таке мафія?» з дисципліни «Русь»
