Одним із найважливіших моментів формування відичного світогляду є формування і підтримка відичного егрегора. Складовими базовими елементами структури егрегора Відичної віри є Слово, символи і культи, що є інструментом священнослужителя. Підтримка егрегора і спілкування з ним відбувається в вибраних місцях – Храмах, де людина налаштовується на контакт з егрегором через проповіді і ритуали. Інформаційна частина егрегора має дві складові: усну і письмову (або знакову). До усної відносяться суб’єктивні уявлення, що передаються переказами. До знакової належать книги, заповіти, заповіді і догмати, кодекси, літописи життя і діяння святих і церкви. Все перераховане відносно Відичної Віри має бути створено або відновлено найближчим часом. Інформаційна частина має супроводжуватись символічною, до якої входять космічні символи, етнічні, природні, в тому числі символи богів, величних духів, егрегорів. Символи можуть бути іконічними, модельними (із дерева, металу та інших матеріалів), природними. До культової частини відносяться богослужіння, таїнства, що пов’язані з найважливішими подіями в житті людини і природи, а також з етапними подіями на Шляху Сходження. Зв’язуючими ланками між віруючим і егрегором Відичної віри є священнослужителі. Священнослужителі у своїй зовнішності, в поведінці, у відносинах з людьми мають відповідати вимогам, сформульованих до тих, хто обрав Шлях Сходження в якості змістовної частини свого життя. Зовнішність має бути лагідною, спокійною, доброзичливою. Одяг, що використовується, рослинного походження, голова непокритою, як і ноги, для контакту з земними і небесними сутностями (але не на морозі) Священнослужитель має жити за Заповідями Відичного світогляду і морально-етичного кодексу Ш-го тисячоліття. Священнослужителя має обирати (або давати згоду) громада, а контролювати його діяльність – церковна рада, що вирішує всі поточні справи церкви, в тому числі майнові як самої церкви, так і священнослужителя. При невідповідності священнослужителя вимогам сану громада звільняє його, обираючи собі іншого. Священнослужитель у випадку звільнення має почати свій Шлях Сходження знову з самого початку. У виконанні функцій священнослужителю допомагають віруючі, що йдуть Шляхом Сходження, але не досягли необхідного рівня. Функції священнослужителя може виконувати людина, достойна цього призначення за визначенням церковної ради. Рівень готовності священнослужителя визначається Радою священнослужителів регіонів за рекомендацією громади. Обов’язковим обмеженням життя священнослужителя є матеріальне: воно не повинно нічим виділятись у цьому відношенні від життя віруючих. Священнослужитель не повинен мати свого майна і користуватись лише наданим для нього громадою. У випадку, якщо церковна рада не виконує своїх функцій, вона має бути переобрана за зверненням священнослужителя до громади. Центрами діяльності і впливу егрегора на віруючих є храми та інші культові споруди. Храми мають будуватись на підвищеннях з тим, щоб бути в полі зору віруючих. Архітектура храмів має підкреслювати космічність, прагнення до вишнього, небесного і відповідати призначенню. Будова храмів має бути зручною і гармонійною, затишною і без зайвих деталей, що відволікатимуть віруючих від думок про Горнє, про Вишнє, про свій шлях і своє призначення у Всесвіті, про досягнення і помилки на Шляху Сходження. Оточуюча природа має ландшафтно доповнювати храмову архітектуру, нести в собі елементи відичного світогляду і мати в своїй структурі квіти, рослини, дерева, птахів і тварин, що стали природними символами даного етносу (для українського це чорнобривці, м’ята, барвінок, троянди, калина, вишня, дуб, тополя, береза, ясен, яблуня, ластівка, синиці, лелека (бусел) і т.п.).Вагому роль в оформленні церковного (храмового) комплексу відіграє кладовище (могилки).Воно розташовується за межами поселення, церкви і має ділитись на дві частини: світлу і темну. На світлій знаходяться поховання тих, хто служив людям і Всевишньому, на темній ті, хто руйнував життя своє і чуже, шкодив живому Всесвіту. Останки других краще спалювати взагалі, щоб їх негативна. інформація не шкодила живому. Особливого значення в богослужінні і в таїнствах мають речі, що допомагають налаштуванню віруючих на Вишнього і на його продовження – Відичного егрегора. Інструментами налаштування є різного роду навіювання через світло, музику, вогонь, кольори, благовоння, хори, дзвони, бубни. Та найважливішими інструментами спілкування людини з Вишнім були і є думка-слово та почуття.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Організація культової частини Відичної Віри» з дисципліни «Русь»