Над всім сутнім знаходиться і все сутнє обіймає Всевишній. Ненароджений Всевишній рухається невпинно. Всевишній є Батько і Мати, Син і Донька, Душа всього, що існує, що було і буде, початок і кінець. Ми всі у Всевишньому, а Він –у нас. Всевишній звертається до нас, говорячи: “Я в вас, а ви в Мені, але Я не ваш, а ви не мої. Ваша душа моя пристань і причина мого народження в вас. Те, на чому я покоюсь, не старіє, бо не знає часу. Найменший із найменшого я перебуваю неусипно в усіх істотах і, водночас, поза ними і поза простором. Мене знають як Духа, що перебуває в тайниках всього сутнього, в серцях усіх живучих: Від Мене йде світло; воно опромінює світ цей. І сонячне, місячне, зоряне світло теж від Мене. Якщо я спинюсь хоч на мить – Всесвіт хаос поглине, Змішається все, загинуть і люди, й тварини. Я жертва й жертовник водночас. Я предкам офіра. Я масло й вогонь, попіл я й негасиме горіння. Суддя я і свідок. Я вічності сім’я . Я дім і дорога. Я зникнення і воскресіння. Спадаю в світи я дощем і спекотним паланням, Я є і немає. Існую поза існуванням. Хоч я не в істотах, збагни мою Суть, мою володарську йогу, Я їхній носій і творець – їх пускаю в дорогу. Як вітер, що простір заповнив собою, Отак всі істоти земні – у Мені і зі Мною. По кончині своїй у Мою вони входять основу, Опісля їх всіх я відроджую знову. В тім нижня Моя, восьмигранна природа, І вища безсмертна душа, що об’єднує світ цей. Все сутнє із лона її, маєш це зрозуміти, Кінець і початок всього я, що міститься в світі. Я знаю усе, що було і що має настати, Про Мене одного заказано смертному знати. Є лоном моїм вічне брахмо. Я кидаю в нього Насіння своє для народження всього земного І всякого тіла, де здатне воно виникати й зростати. Лише я його Батько, а брахмо одвічне – то Мати. Гармонія, рух і інертність – три гуни природи-пракрити, Що явлене тіло зшивають до купи, як нитки. Те брахмо в усьому постійно, у сутності всякій, І творить істоти, і знищує їх одночасно . Я час і причина, порядок і дія, Живого мета, а по смерті – надія. Знай, пристрасні вмерши – законом у кармі відроджені будуть, Забуте згадають і знову, пізнавши, забудуть. Не гріти там сонцю і місяцю там не світити, Звідтіль не вернутись – моя там обитель. Лиш частка Мене є живими істотами в світі, Де долям вершитись, де Сонцю світити. (Бхаватгіта) Три сутності, три складові, три іпостасі Всевишнього – це три світи: Ірію (Наві, Вирію), Праві ( Законів) і Макоші (Матері – землі, дому Матері). Ірій – світ Духу, світ звідки приходимо і куди йдемо, світ посмертний. Це світ пращурів і богів, світ де перебуває Зоряний Закон, керуючий світами, Закон Буття і Еволюції. Зоряний Закон обіймає Закони взаємопроникнення, взаємозв’язку і гармонії, єдності і боротьби протилежностей, білого і чорного, заперечення – заперечення, зміни батька сином, коловороту –послідовної зміни Яві і Наві. В Світі Ірію знаходиться Гора Меру, Божий Престол, Гора Богів. Шлях в Ірій відкриває Бог Яма. Світ Ірію – це вирій душ людських. Правь – світ Законів, Світ Інформації, Світ Знання. В Світі Праві знаходяться й закони Світу Явленого. На початку творіння Світу Яві Закони Всесвіту дав Всевишній. Всевишній сам Закон. Через закони Праві Світу Яві Всевишній проявив себе як Син Бога. Син Бога народив усе суще, тому він Рід. За законами Праві Син Бога створив Сваргу і Світ Явлений, а тому Він Сварог. Світ Праві – це світ думки і форми, де думка є форма, а форма є думка, це світ мислеформ. Світ Макоші – це світ матерії. Світ матерії немає ніяких властивостей і ніяких структур, ніяких субстанцій. Це світ без простору і часу, без зарядів і руху, без минулого і майбутнього. Це світ, в якому потенційно існує все, як можливість, і нічого, як реальність. Це світ Праматерії, основа світів явлених. У проявленого Сина виникає задум майбутнього Всесвіту – Світу Яві, поєднуючого в собі Світи Ірію, Праві і Макоші, світи духу, інформації і праматерії. За законами Праві задум, проект, Слово від початку було у Бога Сварога і Слово було Бог. Воно було з початку з Богом і все через Нього виникло, що виникло; в Ньому було життя і життя стало світлом, і світло в пітьмі світило, і пітьма його не обняла, і Слово стало плоттю, стало Світом Яві. Сварог – Рід має два крила, два полюси, дві якості, що заперечують одна одну: Білобога і Чорнобога. Білобог створює, щоб після досягнення мети зруйнувати створене і перейти до нового етапу творення. Після досягнення Мети Білобог перетворюється в Чорнобога. Чорнобог руйнує все, що не придатне для подальшого творення, до рівня, необхідного для втілення наступного задуму. Але з моменту початку руйнації Чорнобог несе в собі Білобога в вигляді задуму майбутнього творення. Білобог, починаючи з моменту творення, уже несе в собі Чорнобога – майбутнього руйнівника створеного. Полярність Сина - Бога в просторі і часі відображається символом “він – вона”, “ін-янь”, і проявляється в протилежності активного і пасивного, “Чоловічого і Жіночого”, Світла і Пітьми, лівого і правого, плюса і мінуса. У кожному своєму проявленні в Світі Яві Сварог виступає в іпостасях Білобога і Чорнобога; і кожна іпостась Бога Сварога троїчна по своїй природі, бо єднає світи Ірію, Праві і Макоші в Світ Яві. І кожна іпостась явленого Сварога проходить у часі етапи народження, стійкості і згасання. Розмаїття задумів Божих і подій у Світі Яві відображається восьмигранною структурою “Книги гексограм, книги перемін”. Протягом одного космічного циклу доби Сварога Син Бога приходив до нас у світ Земний Вишнім, Кришнем, Колядою, Велесом. Сходження Бога на Землю – Його Сини єдині з ним, його проявлення в світі земному. Через свої Образи являє Він волю свою, Закони Праві. Кожне з імен Бога Сварога – одна з Його якостей, істинне ж ім’я Всевишнього, що поєднує всі якості – невимовне. Бог і один, і чисельний водночас. Хоч і дуже наближено, Всевишнього можна представити у вигляді Прадерева. Все Прадерево – це Всевишній, великі «гілки» – Його продовження в світах явлених, менші «гілки» – боги нижчих рівнів від галактичних до планетарних, найменші гілочки закінчуються в найменших живих істотах. Весь Всесвіт пронизаний і поєднаний в єдине ціле Диханням Всевишнього, і в кожній істоті горить Його іскра. І коли ми звертаємось один до одного, ми звертаємось до Всевишнього, Який в нас і поза нами, в просторі і поза простором, у часі і поза часом, Який присутній в нас і відсутній водночас, бо Дух Передвічний присутній там, де відсутній, і відсутній там, де присутній. Велике таїнство Всевишнього в тому, що Він у Сварозі, а Сварог це Перун і Світовид, і вони в Сварозі, де Білобог і Чорнобог в єдності і протистоянні, і їх Сварог тримає, аби цьому світу не бути поверженому(Книга Велеса). І в множині ликів Бога Сварога даний нам Зоряний Закон-Закон Троїці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Буття. Зоряний закон» з дисципліни «Русь»
