Символіка кожного народу, кожної держави відображає найбільш глибинні і характерні риси, притаманні саме цьому народові чи державі. Розуміння цієї символіки – це розуміння космічної суті народу, його історичної місії, завдання в розвитку суспільства. До української символіки належать жовто-блакитний стяг і трисил. Змісту цих символів на Україні майже ніхто не розуміє і провина в цьому лягає, перш за все, на істориків, які замість результатів досліджень несуть до народу які завгодно особисті версії, але ніяк не історичну дійсність. За цими версіями жовто-блакитний стяг – це стигле хлібне поле і небо над ним (іноді Чорне море, що омиває хлібні береги України), а трисил – це і вила, і сокіл, і лук із стрілою і інші, які завгодно асоціативні вигадки. Та якщо подивитись в глибину тисячоліть, то і там зустрінемо наші, давно знайомі символи. І сягає та давнина 5508 року до н.е. (а може й раніше), коли, згідно з Рігведами, відбулось перше "відкриття Бога" Рамі; а саме, коли Рамі було дано, що жовте – то сонячне проміння, а блакитне – то вода. Разом – це дві стихії, що народжують життя у Всесвіті: сонячні промені і вода! Саме сонячні промені несуть інформацію на посів життя і на його розвиток. І коли наша планета була "готова до посіву", цей посів ішов через воду . Не у всіх нащадків аріїв зберігся цей символ, а лише у Фракії (нинішня Румунія), у шведів, у норвежців... Ще глибший зміст у іншого символу – трисила – символу, який зустрічається майже в усіх міфологіях стародавнього світу – від аріїв до шумерів і греків, від Дани до Нептуна і Посейдона. Та навіть в більшості міфів загубилось його первісне значення – триєдність Бога, триєдність Природи, триєдність людини. Фізико-біологічна, енергетично-інформаційна і духовна суті поєднані в одному, і з одного виростають три іпостасі всього сущого. Біологічне тіло, ментальне (інформаційне) і духовне тіла або душа, поєднані в людині. Поєднання цих тіл іде через воду і в воді; може саме тому і в Нептуна, і в Посейдона в руках ми бачимо трисил . Та не лише ці два символи мала Київська Русь, а задовго до того – орії. На стягах і щитах Русі майоріла свастика; свастика, що обертається за годинниковою стрілкою – на відміну від тої, що була у фашистів гітлерівської Германії і яка оберталась в зворотному напрямку. Якщо зміст першої – це символ сонця, світла, життя, еволюції, то другої – пітьми, смерті, розрухи... Можна сказати: яка різниця, куди повернена свастика, свастика – вона і є свастика. Та як показує сучасна фізика, в свастиці закладений надзвичайно глибокий фізичний зміст. Нашому, речовинному за фізичною природою, Всесвіту відповідає своя просторово-часова конструкція. Але якщо цю конструкцію зорієнтувати в зворотному напрямку обертання – це вже буде конструкція іншого стану матерії, місця в якому ні нам, ні живому взагалі уже не буде (живому в нашому, людському, розумінні цього слова). Ще один символ, який прийшов на Україну від оріїв і майже загубився – це орійський хрест. Хрест, який ніс в собі космічний зміст зірок, в тому числі і Сонця. І мав цей символ вигляд Сонця з чотирма потоками проміння (дивитись малюнок). Космічна ж суть цього хреста була в тім, що Сонце є тим механізмом, в якому перехрещуються і поєднуються два потоки: Матерії і Духу; потоки, що дарують нам життя. На перших київських церквах були саме такі хрести. За твердженням Ю.Канигіна вони були на Русі вже в IV сторіччі, за гуннів... Та й зараз на деяких церквах в тому ж Києві можна ще бачити хрести з сонячним символом на перехресті . Не всім відомо, що Ісуса Христа розіп'яли не на хресті, а на його подобі, що той хрест який ми бачимо як символ віри православної, з'явився пізніше після навали на Європу гуннів. Вірогідно, що саме тоді поєднались між собою змістом хрест орійський з розп'яттям Христовим, як символом перемоги Ісуса Христа над злом, пітьмою. Сьогодні ми спостерігаємо велике розмаїття форм, оздоблення хрестів, але щоб зрозуміти їх зміст, необхідно повернутись до оріїв... Найближчим до орійського є мальтійський хрест, а на нашій Батьківщині то був козацький. П'ятим важливим символом було Колесо Часу, Колесо Самсари, знак коловороту, вічного повернення і відродження, але уже на новій основі, життя і свідомості. Цей символ відомий ще як Колесо Сварога, що циклічно котиться по дванадцяти сузір'ях протягом 26 000 років і зображаеться дванадцятьма золотими зірочками по колу на блакитному фоні. Шостим символом космічного буття є шестикутна Зірка Велеса, символ сходження Духу Предвічного в світ непроявленої матерії Майс-Макоші через поєднання трикутників золотого кольору Духу з блакитним кольором розуму, що в перетині породжує зелений колір життя в світі Макоші. Важливим сьомим космічним символом нашого народу є вінок або Шлях Даний (Шлях Дао), Доля людини і народу, до складу якого входе дванадцять квіток-зірок і дванадцять стрічок буття. Ще одним, восьмим символом є Сніп, або Дідух, що характеризує принцип єдності і єднання Всесвіту, сім'ї, етносу, Людства. За законом єднання і концентрації (Сніп-Дідух) людство перетворюється в космічну силу (ноосферу) започатковуючи еволюційне сходження в Розумі і в Дусі по колу-спіралі Сварога (дванадцять сузір'їв-зірочок на блакитному небі). Згідно з Шляхом Даним, шляхом Долі (вінок з 12 квіток і дванадцяти стрічок). Як бачимо, символіка нашого народу суто космічна і не так багато символік подібного змісту в інших народів планети. Лише євреї, японці, араби, китайці, індійці та деякі інші народи мають, або мали подібну символіку . Але таку глибоку і послідовну мабуть мали лише арії, а згодом Русь-Україна. І все ж, незважаючи на змістовність символіки, можна запитати: а яке відношення має все це до нас з вами, до нинішнього стану суспільства, до нашого майбутнього? Щоб відповісти на це запитання, потрібно спочатку розглянути "інваріанти" нашого етносу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Національна символіка Русі-України» з дисципліни «Русь»
