Як складалась історія Русі на протязі VII – VIII століть – мало що відомо. І все ж, як згадують арабські мандрівники ІХ-Х ст., на терені східних слов'ян в ті часи існували державні утворення: Куявія (вірогідно Київська земля), Славія (ймовірно майбутня Новгородська земля) і Артанія, розміщення якої невідоме, хоча деякі історики відносять її в межиріччя Десни, Оки і Дону, а деякі на території прилеглі до Чорного моря. Тому ж, що дійшло до нас про ці часи за "Повістю врємєнних лєт" цілком довіряти не можна. Так, якщо вірити Нестору-літописцю (варягу за походженням), то двоє із співвітчизників Рюрика, Аскольд та Дір, пішли з Новгорода до Константинополя шукати щастя. По дорозі вони побачили невелике містечко Київ, жителі якого платили данину хазарам, та й залишились там княжити. Потім озброїли майже 200 суден(?) і пішли на Константинополь. Як кажуть, коментарі зайві. Швидко лише казка розповідається. Фальсифікацію "Врємєнних лєт" підтверджують незалежні джерела. Арабський історик Аль-Масуді, який жив саме в той час писав: "Першим серед слов'янських царів є цар Дір. Останнім же з київських князів був Аскольд, якого підступом вбив Олег, коли на чолі варяжської дружини захопив землі руські" (версія Нестора-літописця). В IX столітті почались сутички між варягами та хозарами, спочатку на шляху з варяг в греки, а пізніше за володіння слов'янськими землями. В 875 році варяг Аскольд (за версією "Велесової книги") вбиває останнього з руських князів Діра і стає володарем у Києві. На тайному соборі племенні князі та волхви обирають Великого волхва (волгва – вольгва – ольга – Олега) – Віщого Олега. Олег визволяє Київ, вбиває вже Аскольда і виганяє варягів з Києва. Зрозумілою стає і смерть Рюрика у 881 році, за два роки до смерті Аскольда, бо саме у 881 році відбулась перша битва Олега з варягами за визволення Русі від варягів під проводом Рюрика, що сидів в Новгороді. Після смерті Олега князем в Києві стає Ігор, син Рюрика. Але як, "Велесова книга" про те не говорить. За іншою версією, у середині IX століття північні землі слов'ян платили данину варягам , вірогідно, германцям з Ольденбурга, князям вагрів. Якщо довіряти німецьким літописам, ольденбургський князь Роріх захопив землі на Ладозі, де заснував укріплене поселення. Після кількох років, проведених в походах, Роріх повертається додому, але місто Ольденбург зникло – страшний шторм знищив його разом з мешканцями. Роріх повертається на Ладогу, де до нього приходять посли з Новгорода зі словами: "Земля наша велика й багата, та порядку в ній немає – йди княжити і володіти нами." З якої це нагоди новгородці звернулися саме до Роріха? Все пояснюється просто: при владі варягів-німців на землі новгородській були спокій і порядок. Данина була невелика, а завойовники, як на той час, цивілізованими. Та бояри новгородські, незадоволені іноземними порядками, скористались відсутністю Роріха, підбурили народ на повстання і вигнали норманнів. Через боярські міжусобиці воля для новгородців стала нещастям. Згадуючи "задовільне життя" при варягах, за порадою старійшини Густомисла, новгородці звертаються до Роріха з покаянням і запрошують назад, на княжіння. В історію Русі Роріх ввійшов як Рюрик. Рюрик "навів порядок" у Новгороді і посадив своїх братів на княжіння: в Білозері, над фіннами, Синеуса, а в Ізборську, над кривичами, Трувора . Згодом Роріх захопив майже всю північну Русь а після його смерті Олег – сподвижник і наставник малолітнього сина Рюрика Ігоря – завершив завоювання Русі, підступом оволодівши Києвом . Так почалась (а може продовжувалась?) "німецька доба" в історії Русі. Особливістю цього періоду було те, що Русь, залишаючись незалежною державою, мала за князів представників іншого народу . Рюриковичі правили Руссю, завдячуючи варяжським дружинам, і дітей своїх виховували в спільності з дружинниками. Як наслідок, навіть Святослав, перший із Рюриковичів – князь із слов'янським іменем, дуже погано володів руською мовою і дуже добре варяжською, ймовірно, німецькою . Подальшу історію Київської Русі переказувати не має сенсу – збереглось багато суб'єктивних і об'єктивних джерел, завдяки яким маємо історії Карамзіна, Ключевського, Соловйова, Грушевського та інших. Для цільного сприйняття нашої історії більш важливими будуть події, про які мовчала і мовчить офіційна історіографія або з огляду на державну російську міфотворчість, або завдячуючи "комуністичній кваліфікації" радянських істориків та широко розповсюдженому їх діалектичному невігластву. Олег княжив 33 роки і лише після його смерті князем київським став син Роріха-Рюрика Ігор. Після вбивства Ігоря древлянами за непомірні податки деякий час при владі залишалась його дружина Ольга, а потім їх син Святослав. У Святослава було три сини: Ярополк, Олег та Володимир. Саме з Володимиром Великим пов'язані дві важливі віхи в житті Русі. Перша – традиція братовбивства серед князів руських. Спочатку Володимир вбив свого брата Ярополка, потім його нащадки вбивали один одного, палили міста та села руські, та так і пішло. Друга – хрещення Володимиром Русі у 988-989 роках. Володимир, який поклонявся ідолам богів полянських і приніс їм в жертву перших християн (і перших київських святих Федора та сина його Іоанна), зрозумів доцільність для держави мати одного бога і одну релігію і прийняв віру Христову, за що пізніше був причислений церквою до святих віри православної . Усиновлений Володимиром племінник Святополк після смерті Великого князя захоплює київський трон і вбиває братів Бориса, Гліба та Святослава. Проти Святополка повстає інший син Володимира – Ярослав. Рятуючись від гніву останнього Святополк знаходить свою смерть аж у Германії. Часи, коли на престолі київському сидів Ярослав, прозваний Мудрим, мабуть були найкращими в історії Русі. Завдячуючи не стільки мечу, скільки розуму князя, Русь стала великою і славною державою, знаною і авторитетною в світі. Мати кровні узи з князем київським вважали за честь государі багатьох європейських держав. Казімір, король польський, одружився на сестрі Ярослава Марії, Єлисавета, дочка Ярослава, вийшла заміж за короля норвезького Гарольда; інша княжна, Анна, стала дружиною Генріха І, короля французького; третя донька, Анастасія, вийшла заміж за короля угорського Андрія І. Широкого розповсюдження на Русі в ті часи знайшла просвіта, а бібліотека Ярослава Мудрого була чи не найбільшою в Європі. І, нарешті, Ярослав залишив для нащадків перший письмовий збірник громадських законів "Руська Правда". Після Ярослава Русь заполонили міжусобиці нащадків Рюрика. І лише іноді, як в часи онука Ярослава Володимира Мономаха, наставали спокій та відносна злагода .
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Витоки Київської Русі» з дисципліни «Русь»
