Одним із найважливіших факторів розуміння історії того чи іншого народу, як і планетарного суспільства взагалі, є кліматичний. Сприятливі умови помешкання і розвитку змінюються з часом настільки, що не уможливлюють подальше існування на даній території не те що народу , а й людини зокрема. Люди давно помітили, що як незначні, так і глобальні зміни клімату відбуваються циклічно і що «винуватцями» змін є найближчі небесні сусіди Землі: Місяць, Сонце, планети : Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн. Якщо на вулиці засуха, або не вщухають дощі, то найчастіше зміни в характері погоди відбуваються на молодика, коли тяжіння Сонця і Місяця «зтягує» атмосферу в бік Сонця, утворюючи хвилю з високого і низького тиску з періодом оббігання Землі в 24 години. Зміни відбуваються і на повний Місяць, але рідше. В залежності від активності процесів на Сонці вирізняють одинадцятирічний цикл інтенсивності атмосферних процесів. Потепління і похолодання, засухи і потопи, наступ льодовиків і пустель, зміни в рівні світових океанів залежять від потоку сонячної енергії . А на активність процесів на Сонці впливають планети, рух Сонця навколо Сіріуса і, разом з найближчими зірками, навколо спільного локального центру тяжіння, а ще періодичний рух навколо центру галактики. Траєкторії руху рідко наближені до колових, найчастіше це еліптичні. І небесні тіла то наближаються до центру тяжіння, то віддаляються від нього, отримуючи різну кількість енергії і не лише у вигляді світлового потоку. А ще нахил осі обертання планети до площини руху і обертання самої осі (прецесія) в часі. Звичайно, всі ці процеси не ізольовані один від одного. Максимуми накладаючись один на одного як підсилюють явища , так і нейтралізують одні наслідки іншими. Тож серед великого розмаїття кліматичних змін людина виділяє найбільш значні, а саме ті, що кардинально впливають на долю народів Землі. Серед планетарних циклів виділяють 11-річний цикл активності Сонця, дванадцятирічний цикл впливу Юпітера, 36-річний цикл взаємної дії Сатурна з Нептуном (найближчі точки 1987 рік і 2025 рік), 400 річний цикл взаємного впливу на Землю Урана з Нептуном. Особлива увага відводилась кометам, а серед них найбільш відомій кометі Галлея з періодом обертання 71 рік. Саме з цією кометою багато істориків пов’язує часи змін у житті планети і суспільства з різними неприємними наслідками. Вважається, що комети – це «посилки» з факторами впливу, перш за все на генетичному рівні, на біосферу Землі. З 71-річним циклом пов’язують встановлення татаро-монгольского іга на Русі (1242 рік) поширення ісламу (1313 рік), Куликовську битву (1384 рік), падіння Візантії (1455 рік), останні зміни в історії Росії і України . Деякі історики розглядають 2000-річний період циклічного руху розквіту і занепаду евроазійських країн та народів і подій з сходу на захід, починаючи з 2000 року д.н.е.: Китай – Південно-східна Азія – Індія – Середня Азія – Кавказ - Причорномор'я – Центральна Європа – Західна Європа – Китай. Подана гіпотеза дещо штучна, але викликає асоціацію з так званим періодом епохальних зрушень на Землі, що дорівнює 2160 років. Найбільшими історичним циклом, зафіксованим у пам’яті народів, є «Коло Сварога» , або 26000 річний цикл повного оберту (прецесії) земної осі. Приблизно протягом 2160 років земна вісь «дивиться» на одне з 12 зодіакальних сузірь. За міфологією багатьох народів в кожному сузір’ї є свій господар-планета, а тому історія формується під впливом характеру тої планети і того сузір’я в бік якого «дивиться» земна вісь. Як вважають сучасні астрологи в 2003 році закінчилась епоха Риб і почалась епоха Водолія. За епохальними циклами значні події мали відбуватись в кінці 1 тис. д.н.е. , близько 2000 р.д.н.е., 4200 р.д.н.е., 6400 р.д.н.е. … Серед значних кліматичних особливостей за даними епічних переказів і геологічних нашарувань відстежуються загибель Атлантиди в 11582 р.д.н.е. (?), різке потепління в 8 тисячолітті до нашої ери, Огіїв потоп у 6834 р.д.н.е. (?), Довкаліонів потоп між 5600 і 5500 роками до нашої ери, коли утворилась протока між Чорним і Середземним морями, а Чорне море перетворилось з прісноводного в солоне; Біблейський потоп у 3700 р.д.н.е., Ноїв потоп у 2637 р.д.н.е., Азовський (Дардановий) потоп в 2698-2598 роках д.н.е. (?), коли Азовське озеро (Міотійські болота?) перетворилось у море, потоп Гільгамеша в 2750 р.д.н.е., шумеро-аккадський потоп у 2064 р.д.н.е.; вибух вулкана Санторін в Егейському морі в 1500 р.д.н.е. (?), після якого земна поверхня в районі Чорного і Азовського морів опустилась на 70 – 100 м, поховавши в воді античні міста, в тому числі епічне місто Гери (звідки походження Геракла, або героя). Останнє знаходилось у північній частині Азовського моря поблизу гирла річки Молочної, що до того називалась Індом і була одним із протоків Дніпра. Серед досліджень впливу кліматичних змін, пов’язаних з циклічністю земних і космічних процесів, на історію людства особливо виділяються дослідження М. Чмиха. М. Чмих в якості основотворного запропонував 532 річний цикл глобальних змін. Окрім 532 річного циклу особливу увагу він приділяє кратним основному : 1596 річному циклу і екстремальним 7880 річному та 9576 річному циклам. Два 1596 річних цикли утворюють 3192 річну кліматичну хвилю, що в цілому досить вірно описує періоди похолодання і потепління в Європі (а можливо і на планеті). Цікаво, що практично всі відомі потопи супроводжують періоди потепління, а найбільші з них співпадають ще й зі змінами історичних епох. Щоб зрозуміти кліматичні аспекти історичного руху наших пращурів, необхідно почати з загибелі Атлантиди, і значного похолодання що продовжувалось майже до 9 т.д.н.е. Скандинавський льодовик в цей час досягнув лінії Карпати – Черкаси – Полтавщина. Біла раса залишила всю західну і центральну Європу, зосередившись навколо Чорного моря. Як писав Платон по всьому південному порубіжжі Європи йшли битви між атлантами (швидше всього чорношкірими) і гіпербореями, яких аталнти відтіснили до Чорного моря. Саме до цього періоду відноситься початок історії Кам’яної могили, Читал -Хюкке в Анатолії (Туреччина) і храмовий комплекс Ієрихону в Йорданії. На початку 8 тисячоліття д.н.е. в Європі настає різке потепління. Починає танути Скандинавський льодовик і вслід за ним в північному і північно-західному напрямках рухаються білі племена. На території Подніпров’я і Подунав’я спалахує Трипільська культура, швидкими темпами зростає численність і щільність заселення Подніпров’я. Та після Девкаліонового потопу на територію Європи повертаються люті холоди. І тоді частина подніпровського населення під проводом першого пророка людства Рами ( 5508 р.д.н.е.?) йде до Інських країв, до інших станів (Індостан, Туркменистан, Казахстан, Узбекистан і т.д.). Частина населення залишається ,та уже в четвертому тисячолітті д.н.е., на піку несприятливих кліматичних умов, нова хвиля переселенців з Подніпров’я і Приазов’я йде до Дворіччя (шумери-сумери), до Пали-стану і Єгипту ( де після їх приходу місцевим чорношкірим населенням правили світловолосі і синьоокі фараони). Після біблійского потопу, Ноєвого (Азовського і Гельгамеша) , та Шумеро-Аккадського в 3-му тисячолітті д.н.е. цивілізаційний поступ відступає на захід, на береги Середземного моря . Суттєво змінюються кліматичні умови і на території Подніпров’я. Клімат стає сухим і холодним тож з 2000 р.д.н.е. призупиняється досипка степових пірамід-курганів, зменшується територія лісу і лісостепу. Наші пращури від переважно осідлого господарювання знову переходять до кочового. І лише в кінці першого тисячоліття д.н.е., за словами грецьких істориків, в Подніпров’ї виникають десятки міст на чолі з Києвом. Сприятливий кліматичний період продовжується до другого тисячоліття, коли навіть в таких районах як Монголія і Середня Азія швидко зростає численність населення, що призвело в кінцевому результаті до виникнення величезної по площі імперії Золотої Орди, трансформованої в 15-18 віках в Росію. Похолодання, що мало відбуватись майже до 3000 року нівелювалось енергетичною діяльністю людства, що призвело до стійких процесів потепління з непередбачуваними наслідками , За розрахунками Чмиха саме на початок двадцять першого сторіччя приходяться піки 7880 та 9576 річних циклів, (звичайно точної дати тих чи інших планетарних подій не може назвати ніхто з людей), але викладена послідовність подій закликає до уваги і пильності, щоб хоча б у можливій формі пом’якшити неприємні наслідки подій, що наближаються.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кліматична історія» з дисципліни «Русь»
