Найвищим божеством трипільців був сонячний бог Ра. Поклоніння Сонцю пережили майже всі народи. І в кожного народу була своя назва Сонця і сонячного божества. З історії давніх часів відомо, що протягом тривалого часу головним богом стародавнього Єгипту був теж бог Ра. Але походження цієї назви у єгиптян прийдешнє з двох причин: по-перше – спочатку вона набула поширення у санскриті за кілька тисячоліть до Єгипту; по-друге – в мові єгиптян звук „р” (як і у більшості семітських народів) або не вживається, або вимовляється в дещо „деформованому” вигляді. Звичайно, в мові кожного народу легко знайти звукосполучення „ра”. Та чи в кожній мові воно набуває основоутворюючого, світоглядного змісту? Порівнюючи тотожні за змістом слова санскриту та української мови з мовами інших народів, легко дійти висновку, що дане звукосполучення або зникає, або втрачає свою кореневу змістовність. В той же час у санскриті (і в похідній від нього українській мові) воно має зміст світосприйняття, що легко простежити, розглядаючи основні категорії людської свідомості. Так, у категорії часу ми розрізняємо минуле (ра-ніше, вчо-ра, поза-вчо-ра), сьогодення (за-ра-з, по-ра, те-пе-р(а)), майбутнє (завт-ра, після-завт-ра). У просторі це ра-й, к-ра-й, к-ра-їна (Ук-ра-їна), го-ра, но-ра та інші. Якщо мова йде про ріки, то це Ра (Волга), Неп-ра (Дана-ра або Дніпро), Дана-ст-ра, Од-ра... У космічному просторі Сонце – Ра, ст-ра (зірка), ра-й-дуга... У категоріях якісної оцінки користуємося словами ві-ра, ра-да, від-ра-да, ра-дість, мі-ра, сп-ра-ва, ста-ра, Ге-ра-кл (герой), ват-ра, ра-сини... Важливу роль відіграє Ра в родинних стосунках: б-ра-т, сест-ра, п-ра-дід (п-ра-баба), п-ра-щури. Назва бога Ра відстежується в назвах багатьох орійських (нині індійських) богів і божеств: Б-ра-ма, б-ра-хмани, За-ра-тушт-ра, Ішва-ра, Три-му-ра-ті, Су-ра, Ма-ра, Сава-та-ра, Та-ра, Інд-ра, Вріт-ра..., а також у зверненнях до них: мант-ра, сут-ра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Світоглядна історія» з дисципліни «Русь»
