Неважко відстежити рух орійських переселенців по топонімічних назвах, що у вживанні зберігаються найдовше. Багато річок у Франції (Марна, Голо...), в Іспанії (Сіль, Луна, Голо, Гухар, Тури...), в Італії (назви міст ( Кордон, Мілан, Курінь, Коса, Лука, Русалія, Кума та багато інших), гір (Неброди), місцевостей (мис Гата), цілих областей у Германії (Помаранія) , Сілезія, донедавна Прусія), в Польщі (Перемишль, Ярослав, Санка, Краків, Холм, Грубешово, Кросна, Люблін), в Словаків – Прешев, Дукла, Свитник, Лаборець, Кошице, Братіслава; ріки в Польщі Сан, Лада, Удаль, Шкло, Вишне, Одра; В Румунії – Тутова, Ракова, Бистриця, Тур, Красна; в Угорщині – Балатон, Буда; в Сербії – Косово, Білград; Вільно (Вільнюс) та інші міста в Литві, Кишинів в Молдові... Безліч слов’яносанскритських назв у Росії: ріки – Волошка, Хмара, Люта, Межа, Мста, Велика, Кара, П’яна, Рудне, Медяна, Середа, Синя...; міста – Середа, Митищі, Селище, Марево, Плесо, Луки, Галич; інші назви місцевостей, озер, гір... Відстежуються орійські топонімічні назви від розповсюджених до випадкових аж до Східного Сибіру (де вони практично відсутні), до Індії, Африки. Значні зміни кліматичних умов не сприяли подальшому розвитку Трипільської культури. Але навіть після відходу в різних напрямках значної частини населення в пошуках кращих місць помешкання на території Причорномор’я, Подунав’я і Подніпров’я збереглись донині залишки більш пізньої діяльності наших пращурів. Окрім залишків протоміст до сьогодення збереглись земляні кургани-піраміди, багато з яких старіші за єгипетські на тисячі років, а ще малознані, але велетенські за розмірами і об’ємом виконаних робіт – Змійові вали (в Подунав’ї і Подністров’ї відомі як Троянові, а в Великобританії – як Адріанові). Для порівняння, знаменита китайська стіна будувалась пізніше, протягом 2000 років, та й то в більшості це просто вал із каміння і глини довжиною близько 4000 кілометрів. Змійові ж вали побудовані ще до нового літочислення. За даними радіоізотопного аналізу будувались вони не пізніше IV ст. до н.е., хоча в жодній із історичних хронік ніде немає жодної згадки про них... За своїми розмірами (у висоту близько 10 м з такою ж глибиною ровів, шириною від 8 до 22 м і загальною довжиною в тисячі кілометрів) вали вимагали багаторічної праці сотень тисяч людей. З існуючих держав І тисячоліття до н.е. та першого тисячоліття нашої ери жодна країна, окрім Риму (пізніше Візантії) не мала в своєму розпорядженні відповідних людських і продовольчих ресурсів. Для міцності і стійкості вали укріплялись клітями із обпалених дубів та смерек, засипались землею і утрамбовувались. Лише в Україні знаходиться більше 2000 км Змійових валів, що потребували понад два мільйони кубічних метрів лісу. Неважко підрахувати, що для спорудження Змійових валів необхідно від ста до двохсот тисяч робітників, які б працювали день за днем близько 10 років. Лише на Київщині знаходяться потрійні вали довжиною більше 800 км, що тягнуться від Переяслава до нижньої течії Сули, вздовж Росі та Стугни, в межиріччі Тетерева та Ірпеня. Перша лінія простежується від до Білої Церкви і Фастова; друга – по лінії Обухів – Васильків – Макарів – Радомишль; третя – Хотів – Боярка – Бобриця. А ще Змійові вали можна бачити біля Констанци в Румунії, в Подністров’ї, біля Луцька, Рівного Тернополя, Вінниці, Житомира, Переяслава, Сум, Харкова; на Керченському півострові і на Білгородщині. Ніхто нині не може сказати ким, коли і для захисту від кого споруджувались ці велетенські укріплення. І цілком можливо, що це залишки протистояння (за Платоном) атлантів і гіпербореїв-трипільців після загибелі Атлантиди . А наявність трьох рубежів укріплень навколо Києва свідчить не просто про давнину цього міста, а й про те, що задовго до нової ери він був одним із центрів древніх цивілізацій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Топонімічна історія» з дисципліни «Русь»
