З розвитком міжплемінних зв’язків і початком війн за території та джерела існування одні мови розросталися і розширювали зони свого впливу, інші її втрачали і поступово зникали з обігу, залишаючись лише в тих значеннях, де у мови-завойовника не знаходилось відповідного слова-символу. Тож коли розмова йде про індоєвропейські мови, як похідні із санскриту, то це не зовсім так. Ймовірно, що за кілька тисяч років до нашої ери одна із культур (за багатьма ознаками Трипільська) набагато випередила в своєму розвитку інші, завдяки чому санскрит отримав великі переваги, розповсюдивши свій вплив на величезні території від Ла-Маншу до Тихого океану і від Льодовитого океану до Індійського. В VII – V тисячоліттях на території від Дунаю до Дону відбувся цивілізаційний прорив, передумовою якого стала революція в землеробстві. Одомашнення коня і корови, винахід упряжі, колеса і рала, перехід до орного землеробства дозволили розбудувати життєву основу нового рівня, створити необхідну продовольчу базу для зростання популяції населення і його спеціалізації. Розбудовуються величезні протоміста з населенням до 20000 жителів , з селищами навколо, а навколо них хуторами. Будівлі переважно двоповерхові, по зовнішньому контуру прилеглі одна до одної з глухою стіною назовні. Існували такі протоміста близько ста років, після чого споруджувались інші на нових територіях, куди і переселялись мешканці, спалюючи старі, подалі від накопичених роками носіїв хвороб і виснаженої землі . З льону, конопель, шерсті овець і кіз створюється одяг нової якості, з’являються пристосування для виробництва пряжі і перші ткацькі верстати, гончарний круг і печі для випалювання посуду, перші вироби із спижу (бронзи)... Хвиля експансії нової культури прокотилась по всьому євразійському материку, докотилась до Індії, Японії, Шумерії, Єгипту і Британії. І, як похідна нової землеробської культури, котилися хвилі надлишкового населення – переселенців із Трипілля. А з ними переносилась мова і світоглядні концепції нової цивілізаційної культури. По межах розповсюдження індоєвропейських мов, точніше орійсько-європейських, відстежуються і межі розселення орійців-трипільців. На сході – це тюркські народи, на півдні – ірано-кавказькі, на заході – романо-германські, на півночі – угро-фінські, а в центрі - слов’янські. Доказом асиміляції місцевих мов санскритом є наявність у різних народів досить великого відсотка коренів слів місцевого походження. Так, у італійців вона сягає 30 %, значна кількість несанскритських коренів у французів, англосаксів, германців, інших народів. У багатьох народів санскритські корені майже зникли, але їх було надзвичайно багато в старовинних мовах, сумерів (шумерів), гіттітів (гіттів-хаттів), етрусків-латинів, хаттів-галлів, скитів-бриттів-скотів, антів античного світу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Цивілізаційна історія» з дисципліни «Русь»
