Водогосподарський комплекс України, державні органи, що займаються використанням та охороною водних ресурсів
Загальна кількість води на земній кулі складає 1366 млн. км3 з них 1325 млн. км3 або 97% знаходиться у світовому океані, частина води знаходиться в глибинах Землі. Решта 33,34 млн. км3 або 2,5% прихо-диться на запаси прісної води на Землі. Біля 29 млн. км3, або ж 87,3% запасів прісної води знаходиться у вигляді полярного льоду і льодови-ків у різних частинах світу. Додатково до вже згаданих приблизно 4,0 млн. км3 запасів прісної води є також підземними. Поверхневі та атмосферні води складають відносно невелику кіль-кість прісної води – 139,2 тис. км3. Біля 125 тис. км3, або 89,8% цієї кількості, знаходиться в озерах і других водоймах; решта 14,2 тис. км3 -в ріках і атмосфері. Таким чином, тільки одна сота відсотка світового запасу води під-тримує життєздатність всього населення земної кулі. Найбільш важ-лива особливість водних ресурсів - це безперервне водопоновлення у вічному круговороті від каплі дощу, що падає на землю, а потім знову попадає в атмосферу у вигляді пари (або попадає на поверхню океану і випаровується знову з його поверхні), вода фактично не зменшується на протязі значного часу як джерело. 2.1. Водні ресурси України, їх значення для народного господарства України. Воду можна назвати, без перебільшення, першим з чудес природи. Без неї було б не можливе життя на Землі. На користь цих положень свідчать такі факти: § вода є найбільш поширеною в природі сполукою; § вода є основною складовою організму людини і всієї живої при-роди; § вода є середовищем для проживання риб та тварин; § вода є джерелом екологічно чистої енергії; § вода визначає клімат; § по воді здійснюється траспортування вантажів. Найбільш важлива властивість води – її постійне поновлення за ра-хунок кругообігу в природі. Природну воду поділяють в залежності від: а) температури: · холодні 0O– 20OС · низько термальні 20O– 50O С · високотермальні 50O– 100OС б) вмісту розчинених речовин: · прісні – до1 г/л; · солонуваті – 1....50г/л; · розсоли – більше 50 г/л. Мінералізація природних вод змінюється в досить широких межах: від 0,01г/л до 600г/л. Ресурси прісних вод України складаються зі стоку річок, що в се-редньому за рік складає 87 км3 (у засушливі роки – до 50 км3) ,з них тільки 52 км3 річкового стоку формується на території України, і запа-су підземних вод, що складає 21,4км3. По запасах прісних вод в Україні на одного жителя припадає 1,7 тис.м3 води. Україна займала одне з останніх місць (13) в колишньому СРСР і займає одне з останніх місць в Європі. Територією України протікає 71 тис. річок і струмків. З них 67 тис. (94,4%) водотоків має довжину менше 10 км. З 4 тис. річок, 73,3% мають довжину 10....25 км., 23,4% складають ріки довжиною 25...100 км. і лише 3,3% мають довжину більше 100 км. Найбільші ріки України: · Дніпро (витрати 1633м3/с) · Дністер (витрати 274м3/с) · Тиса (витрати 216м3/с) Стік Дніпра в багатоводний рік 83км3, у середній – 53,4км3, Q = 1700м3/с, у маловодний – 22,4км3. Стік Дністра в багатоводний рік 10км3 у середній – 7,9км3, Q=274м3/с, у маловодний – 5,9 км3. Стік Тиси в багатоводний рік 6,5км3 у середній – 5км3, Q=216м3/с, у маловодний – 3,7км3. Найбільше за площею озеро України – Ялпуг – 150км2, (максима-льна глибина 6м, середня – 2м, W=0,39км3). Саме глибоке озеро в Україні – Світязь – 59м, (площа 27км2, W=0,18км, середня глибина 6м). Для України характерна значна нерівномірність у розподілі водних ресурсів за територією. Основна частина водних ресурсів зосереджена на Півночі і Заході країни. Якщо запаси прісних вод у середній по водності рік складають 1,7тис.м3 на одного жителя, то на Південному Сході (Донецька, Луганська, Харківська обл., Крим) – всього лише 0,25 тис.м3. Характерна для України нерівномірність розподілу водних ресурсів протягом року (за час весняної повені проходить 60...70% річного сто-ку на Півночі і Північному Сході і 80...90% на Півдні). Територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщен-ню водоємних галузей народного господарства. Найбільша кількість ресурсів (58%) зосереджена в басейні р. Дунай у прикордонних райо-нах України, де потреба у воді не перевищує 5% від наявної кількості водних ресурсів. Найменше забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України, де зосереджені найбі-льші споживачі води. Доступні для широкого використання водні ресурси формуються в основному в басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного та Західного Бугу, Тиси, малих річок Приазов’я та Причорномор’я. Проблема нерівномірності розподілу водних ресурсів України по території та в часі вирішується шляхом регулювання та розподілу річ-кового стоку. Для цього створено 1160 водосховищ загальним об’ємом 55 км3, 28 тисяч ставків, 5 великих каналів та 10 водоводів великого діаметра. Для поверхневих вод України характерна значна ступінь забрудне-ності речовинами, які повільно розкладаються, що викликано низькою якістю очистки стічних вод, особливо це стосується річок Південного Сходу (наприклад річка Молочна в Запорізькій області). Нерівномірно розподілені й підземні води України. Вони в основ-ному зосереджені на Поліссі та в зоні Лісостепу (понад 75%). На Пів-дні запаси підземних вод незначні, вони мають високу мінералізацію і використовуються мало. Морська вода використовується для потреб промисловості в обсязі 1км3 на рік.
Висновок: Для України проблема водних ресурсів є одною з найголовніших. Вона буде актуальною весь час і робота для працівників водного гос-подарства буде завжди.
2.2. Водне господарство України та його сучасний стан. Водне господарство України включає в себе водні ресурси (повер-хневі та грунтові) та споруди, що здійснюють забір, транспортування та використання цих ресурсів. Водні ресурси характеризувались нами раніше. Тому детальніше зупинимось на водогосподарських об’єктах і спорудах України.
Основні об’єкти водного господарства: § 9 великих, 81 середня та 22,7 тис. малих річок довжиною понад 373 тис. км; § 1087 водоймищ площею водного дзеркала понад 3,3 тис.км2 і загальним об’ємом 55,1 км3; § підземні води питної якості з прогнозними запа-сами 20,9 млрд. м3 ; § 7 великих магістральних каналів загальною дов-жиною 1192км та 10 великих водогонів, по яким що-року подається в маловодні райони понад 22 млрд. м3; § понад 110 тис. свердловин, які щороку поставля-ють майже 5 млрд. м3 підземних вод, в основному для питних та побутових потреб населення; § близько 110 великих водозаборів з водоводами для водопостачання промислових центрів; § 25 великих міжобласних зрошувальних систем, що забезпечують полив близько 2,5 млн. га земель, во-допостачання населення, промисловості та сільського господарства; § близько 40 осушувальних систем, що забезпечу-ють оптимальний водно-повітряний режим на площі понад 3 млн. га; § понад 2000 км захисних дамб з гідротехнічними спорудами, дренажними системами, насосними стан-ціями, що захищають від затоплення території площею понад 1 млн. га.
У середній по водності рік поверхневі водні ресурси складають 87,1 км3, а запаси підземних вод – близько 22м3.
Споживання води в Україні, км3
Рік Повне водо-споживання Промис-ловість Сільськегосподарство Комунальнегосподарство 198519901995 30.229.119.5 14.514.08.8 11.710.96.6 3.63.73.8
Із загального об’єму води 6.6 км3, який в середньому споживається сільським господарством, 5.4 км3 йде на зрошення. Площа зрошуваль-них земель складає 2.2 млн. га. Найбільшими водоводами, які поста-чають воду для водопостачання населення і промисловості міст, є:
Характеристика найбільших водоводів України
Назва Джереловодозабору Довжина, км Витрата Дніпро–Донбас–Харків канал Дніпро–Донбас 142 8.6 Дніпро–Біла Церква р.Дніпро 250 2.0 Дністер–Одеса р.Дністер 28 16.9
На території України побудовано 1160 водосховищ об’ємом 55 км3 28 тис.ставків (ставки – це штучні водойми об’ємом менше 1 млн. м3, а водосховища мають об’єм більше 1млн. м3 ). На р.Дніпро створено 6 великих водосховищ, найбільші з яких: · Каховське(об’єм 18.2км3); · Кременчуцьке(об’єм 13.52 км3); · Київське(об’єм13.52 км3). на Дністрі: · Дністровське(об’єм 3 км3). Найбільші канали України та їх значення для народного господарс-тва: 1.Північно–Кримський, бере воду з Дніпра, довжина 400 км, витра-та – 300м3/с, максимальна ширина по дну 21 м, будівельна глибина-близько 6 м; призначення – зрошення та водопостачання населення і промисловості міст Сімферополь, Севастополь, Керч, населених пунк-тів Керченського промислового району. 2.Головний–Каховський, бере воду з Каховського водосховища на Дніпрі, довжина 130 км, витрата – 530м3/с, максимальна ширина по дну -22м, призначення – водопостачання населення сільських населе-них пунктів, промисловості, зрошення сільгоспугідь у Херсонській та Запорізькій областях. 3.Дніпро–Донбас, бере воду з Дніпра, довжина 263 км, витрата-120м3/с, ширина по дну - 20м; будівельна глибина – 7….8м; глибина води – 4.5…5,5 м; призначення – водопостачання населення і промис-ловості Донбасу, Харківського промислового регіону та м. Харків. 4.Канал Дніпро–Кривий Ріг, бере воду з Дніпра, загальна довжина-42 км, витрата після реконструкції 44м3/с, ширина по дну 4м, глибина води - 3,6…4,25 м; призначений для водопостачання Криворізького промислового району та зрошення прилеглих сільськогосподарських угідь. 5.Магістральний канал Інгулецької зрошувальної системи, довжина – 340,6 км; витрата 60 м3/с. 6.Сіверський Донець-Донбас, бере воду з Сіверського Донця, ви-трата після реконструкції – 43м3/с, довжина – 132 км; призначений для промислово-питного водопостачання Донбасу. 7.Канал Дніпро-Інгулець, довжина – 150 км; витрата 37 м3/с, при-значений для забезпечення водою Кіровоградського та Криворізького промислових районів, для зрошення сільгоспугідь в Кіровоградській, Дніпропетровській та Миколаївській областях, а також для екологіч-ного оздоровлення річки Інгулець. За рахунок водних ресурсів Дніпра водозабезпеченість Криму під-вищена в 3 рази, у Херсонській області – в 5.5 рази, у Дніпропетровсь-кій – у 3 рази. Основні проблеми, що стоять перед водним господарством Украї-ни: 1. Низька забезпеченість водними ресурсами (найнижча в Європі -1,7 тис.м3 на 1 жителя). 2. Нерівномірність розподілу водних ресурсів по території. 3. Нерівномірність розподілу водних ресурсів у часі (весняний сток складає 60-70% від загального стоку на півночі та північному сході та 80-90% на півдні). 4. Високий ступінь забруднення поверхневих вод токсичними та шкідливими речовинами. 5.Високий ступінь забруднення поверхневих вод в окремих регіо-нах радіонуклідами, що викликано аварією на ЧАЕС. 6.Можливість затоплення і підтоплення близько 10% території де проживає до 10.5 млн. жителів. Вирішенням цих проблем займаються цілий ряд галузей народного господарства, у тому числі й Державний комітет по водному госпо-дарству. Завдання, що стоять перед міністерствами і державними комітета-ми, які пов’язані з використанням і охороною водних ресурсів.
До відання Державного комітету по геології і використанню надр (Держкомгеології) належить: 1.Ведення державного обліку підземних вод. 2.Контроль за якістю і забрудненням підземних вод. 3.Контроль за радіоактивним забрудненням. 4.Контроль за раціональним використанням і відтворенням підзем-них вод. 5.Погодження дозволів на право виконання проектних та будівель-них робіт щодо геологічного вивчення підземних вод. 6.Здійснення геологічного контролю за веденням пошуково-розвідувальних робіт щодо геологічного вивчення підземних вод. До відання Міністерства екології та природних ресурсів нале-жить: 1.Координація діяльності міністерств, відомств, підприємств щодо використання і охорони водних ресурсів. 2.Розробка нормативів, стандартів і правил здійснення експертизи проектів, пов’язаних з використанням водних ресурсів . 3.Контроль за раціональним використанням і відтворенням водних ресурсів. 4.Контроль за хімічним забрудненням поверхневих вод. 5.Контроль за радіоактивним забрудненням поверхневих ґрунтових вод. 6.Контроль за скидом забруднюючих речовин у річки, озера, водо-сховища. 7.Прийняття рішень про часткову або повну зупинку підприємств, що забруднюють водні ресурси. 8.Розробка і затвердження нормативних актів, направлених на ра-ціональне використання водних ресурсів та їх охорону. 9.Екологічна експертиза. До компетенції Державного Комітету по гідрометереології (Держкомгідромет) належить: 1.Облік ресурсів поверхневих вод. 2.Контроль за хімічним забрудненням поверхневих вод. 3.Контроль за радіоактивним забрудненням поверхневих вод.
До компетенції Державного комітету з комунального господарст-ва (Держкомунгосп) належить: 1.Управління питним водопостачанням. 2.Контроль за якістю джерел питної води.
До компетенції Міністерства охорони здоров’я належить: 1.Контроль за бактеріальним забрудненням вод. 2.Контроль за радіоактивним забрудненням. 3.Контроль за якістю джерел питної води. Основні завдання, що стоять перед Державним комітетом України по водному господарству. До компетенції Державного комітету України з водного господарс-тва (ДКУВГ) належить: § державне управління в галузі водного господарства, здій-снення єдиної технічної політики, впровадження у водному гос-подарстві досягнень науки, техніки, нових технологій і передо-вого досвіду; § розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації. § розробка та участь в реалізації державних, міждержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтво-рення водних ресурсів. § забезпечення потреб населення і галузей економіки у во-дних ресурсах та здійснення їх міжбасейнового перерозподілу. § здійснення радіологічного і гідрохімічного моніторингу водних об’єктів комплексного призначення, водогосподарських систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачан-ня. § проектування, будівництво, експлуатація водогосподар-ських систем та об’єктів комплексного призначення. § здійснення заходів щодо екологічного оздоровлення по-верхневих вод та догляду за ними. § ведення державного обліку водокористування та держав-ного водного кадастру. § погодження дозволів на спеціальне водокористування. § здійснення міжнародного співробітництва в галузі вико-ристання, охорони вод і відтворення водних ресурсів прикор-донних вод. § проведення заходів, пов’язаних із попередженням шкід-ливої дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи і протипавод-ковий захист населених пунктів і земель. § здійснення контролю за дотриманням режимів роботи во-досховищ та водогосподарських систем. У сфері управління Держводгоспу України по водному господарст-ву очолює голова комітету, який призначається Президентом України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Водогосподарський комплекс України, державні органи, що займаються використанням та охороною водних ресурсів» з дисципліни «Історія інженерної діяльності»
