Законодавство України про видавничу справу загалом відповідає основним положенням і стандартам міжна"Про деякі питання реалізації державної інформаційної родного права, зокрема щодо свободи слова, вільного обміну політики" від 4 червня 1999 р. № 970. ідеями, знаннями, інформацією. Діяльність засобів масової "Про вдосконалення порядку проведення передплати комунікації України повинна дотримуватися вимог відпоперіодичних друкованих видань" від 17 вересня 2001 р. № 1198. відних конвенцій та договорів, ратифікованих парламентом "Про заходи щодо вдосконалення порядку випуску друкованої продукції за рахунок бюджетних коштів" від 22 березня України. Загальна декларація прав людини, прийнята резолюцією 2002 р. № 362. Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, прого"Про порядок доставляння обов'язкових примірників до-1 лошує, що кожна людина може вільно брати участь у кулькументів" від 10 травня 2002 р, № 608. турному житті, має право на захист її моральних інтересів "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (ро- щодо наукових, літературних або художніх праць, автором ялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних яких вона є. прав" від 18 січня 2003 р. № 72. Важливим є положення названої Декларації щодо обме"Про затвердження Порядку ведення обліку отриманих жень прав людини: "Під час здійснення своїх прав і свобод валових доходів і валових витрат під час провадження видавкожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, ничої діяльності, виготовлення і розповсюдження книжкової які встановлені законом виключно з метою забезпечення продукції" від 17 вересня 2003 р. № 1478. належного визнання й поваги прав і свобод інших та забез"Про затвердження Порядку спрямування коштів, вивільпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку нених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащені загального добробуту в демократичному суспільстві" (статня видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впроваджентя 29.2). ня новітніх технологій, розширення виробництва книжкової Це положення повністю враховує законодавство України. продукції" від 15 жовтня 2003 р. № 1643. Зокрема, в Основному Законі, інших законодавчих актах 46 47
З
ОГЛЯД ЗАКОИСЩВСГВА
ПРО
ВИДАВНИЧУ'СЦШУ.ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ
Конвенція не заперечує проти запровадження ліцензуванУкраїни встановлені обмеження деяких прав і виключно в інтересах національної безпеки, територіальноню діяльності підприємств у галузі телебачення, радіомовленцілісності або громадського порядку, для охорони здоров'я наня та кінематографії. Проте таке ліцензування не передбачено для друкованих видань, тобто діяльність у сфері видавничої селення, для захисту прав інших людей. Конвенція про захист прав і основних свобод людини, рави може здійснюватися на підставі реєстрації, а не шляхом підписана урядами-члєнами Ради Європи 4 листопада 1950 ро- ;ержання спеціального дозволу. Названа Конвенція передбачає механізми контролю за ку в Римі, була ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року. Стаття 10 цієї Конвенції безпосередньо дотриманням її положень. Для цього створено Європейську стосується правових засад діяльності засобів масової ко- комісію з прав людини. її рішення є обов'язковими для всіх мунікації. З одного боку, ця стаття проголошує основоположні країн — учасників Конвенції. інформаційні свободи, з іншого — визначає допустимі межі Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, втручання владних державних органів у діяльність засобів прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 ромасової комунікації; ку, підтверджує положення Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Згідно цього пакту пра1. Кожна людина має право на свободу виявлення погво на вільне висловлювання своєї думки передбачає свободу лядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх шукати, отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї ? / поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї незалежно від державних кордонів усно, письмово чи друкобез втручання держави і незалежно від кордонів. ручання незалеж . 7И ваними засобами, а також при посередництві художніх форм ШД К О р д о н в я СТАТТЯ не перешкоджає держав стаття Т1Р п о ґп.п "д"іиджйь державам ви? "° ' ' Ц Ш В И М а г а т и ліі енз ня радіо-, теле- або юношдлриємств. радіо-, теле- або кінопідприє * уван- вираження чи іншими способами за своїм вибором. оЕ Разом з тим, зазначені права й свободи, як визнає назва" 2. Зій Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з ний пакт, можуть бути пов'язані з деякими обмеженнями, які **^' обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, мають встановлюватися законом і бути необхідними: </ для поваги прав чи репутації інших осіб; які встановлені законом і є необхідними в демократич/ для охорони державної безпеки, громадського порядку, ному суспільстві в інтересах національної безпеки, тездоров'я чи моральності населення. риторіальної цілісності або громадського порядку, з меБернська конвенція про охорону літературних і художтою запобігання заворушенням або злочинам, для заніх творів (Паризький акт від 24 липня 1971 року, змінений хисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інфор- 2 жовтня 1979 року), зазначає, що країни, до яких застосовується ця Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів мації, одержаної конфіденційно, абг — на їх літературні та художні твори. Україна приєдналася до Цієї Конвенції відповідно до Закону № 189/95-ВР від 31 травня 1995 року. Згідно цієї Конвенції термін літературні та художні твори охоплює всі твори в галузі літератури, науки та мистецтва незалежно від того, яким способом чи в якій формі вони виражені, як-то: книги, брошури та Інші письмові твори, лекції, звернення, проповіді та інші подібні твори, драматичні й музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори; 49
ОГЛЯД, ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ.
г .ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ
' С К у л ь л т у р и - графі* Жодна держава-учасниця не зобов'язана забезпечувати фотографічні твори; твори ппик М И С Т Є Ц Т В а ; 1люст РаЦохорону твору протягом строку, більш тривалого ніж строк, географічні карти, плани ескізи установлений для творів даної категорії законом відповідної Конвенція передбачає 1 адаптаціїі м р у н н я та інші УЗича держави, громадянином якої є автор. аранжуваннята інші п е р е р о б к и ? ' 1терат твору охороняються нарівні з У р н о г о чи художньої Конвенція визначає, що авторське право включає виняткове Водночас за законодавством^™"3?™*111 Т В О р а м и право автора перекладати, випускати у світ переклади і дозволяК р а Ш Зу з б е визначати охорону, яка мож Р е жено прав ти переклад і випуск у світ перекладів творів, що охороняються, законодавчого, адміністратив Н а Д а В 5 Г И С Я °Фі«ійним тексту Під випуском у світ у розумінні цієї Конвенції слід росудового характеру т зуміти відтворення в якій-небудь матеріальній формі і наданофіїпйним перекладам таких текстів. ня невизначеному колу осіб примірників твору для читання і и д а и и і і и м За законодавством ккраїн , ОЮЗ виключати з охорони полі . У збережено також праві або ознайомлення шляхом зорового сприйняття, п шені в судових процесах Р о м °ви та промови, виголо Рекомендація про заходи, спрямовані на заборону і зат а к о л опублікування в засобах м' ^ п Р а в о визначати умові побігання незаконному вивезенню, ввезенню та передачі та інших публічно виголо ^ Ш с р о р м а і і н лекцій, звернеш права власності на культурні цінності, ухвалена 19 листопада ТВО вується інформаційною ме Р 1 В як таке, що виправдо 1964 року Генеральною конференцією ООН з питань освіти, Термін охорони чгіл • ••' V науки і культури, відносить до культурних цінностей, поряд з життя автора і п'ятлег • • н в ^ н ц п с т а новить весь час творами мистецтва і архітектури, рукописи, книги, важливі ІСЛЯИ Г Всесвітня конвенн' ° ° с м е р т *колекції книг і архівних документів тощо. Щоб забезпечити а в т о с ь к в Женеві 6 вересня 1952 Р е право була прийнята охорону культурного надбання від будь-якої загрози його збідрджено Постановою В (.участь у цій Конвенції підтве- нення, кожна держава-член повинна вжити необхідних за0І ади 23 грудня 1993 ПОКУТІ " к Р а ^ н и № 3794-ХІІ від ходів для ефективного контролю за вивезенням зазначених За цією Конвеніїір' культурних цінностей. Зокрема, рекомендовано доручити оходе Жава часн 0Н ся вжити всіх ЧПУ/ЛГГ; а • Р "У иця зобов'язуєть- Р У культурних цінностей відповідним офіційним органам. Х Д ДЛЯ ія Державам-членам рекомендовано здійснювати діяльність, і ефективноїохорони; Г' 1 ™!..ҐШ на ^зпеченн, достатньої оГГ л те художні твори, а саме- т * ' Р а т УРні, наукові та спрямовану на пробудження й розвиток у своїх громадян р та ь-іио,,^^ І• . исьмові, музикальні, драматичні і нте ресу й поваги до культурної спадщини всіх націй. Декларація принципів міжнародного культурного співробітництва проголошена Генеральною конференцією ООН з території такої держави " * "*"*' " д ' с р ш е випУЩені у світ на п и т а н ь освіти, науки і культури 4 листопада 1966 року з межаві-учасниці охороною' я™ ^ т ^ ю т ь с я в кожній іншій дер- т о ю забезпечення гармонійної рівноваги між технічним і морально-інтелектуальним прогресом людства. .,„_, ^^хі у ілл на власній території. Згідно Декларації міжнародне культурне співробітництво Строк охорони творів, на які поширюється дія цієї Кон- має охоплювати всі види розумової творчої діяльності у сфері венції, не може бути коротшим періоду, що охоплює час житосвіти, науки і культури. Метою міжнародного культурнотя автора і двадцяти п'яти років після його смерті. Строк охого співробітництва є: рони твору в кожній країні-учасниці встановлюрт^а ЇЇ -— ^ розповсюдження знань, сприяння розвиткові обдарувстановлюється її законом про авторське право. вань і збагачення різноманітних культур; , . О і | ,, 50 51
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ АКТИ ТА ІНШІ ДОКУМЕНТ» з дисципліни «Видавнича справа: законодавчі засади, нормативне регулювання»
