організаційно-правові форми видавничої справи та визначають її суб'єктів, якими є видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції. Зокрема, зазначено, що суб'єкти видавничої справи водночас можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності. У статтях 17-26 сформульовано права та обов'язки видавця, замовника, виготовлювача, розповсюджувача та споживача видавничої продукції, визначено статус, гарантії прав видавництв і видавничих організацій, а також дано перелік основних видів видавничої продукції та обов'язкових даних, які характеризують видання. З метою обліку суб'єктів видавничої справи Законом передбачено веденняДержавногореєстру України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, визначено їх права та обов'язки, а також організаційні засади та гарантії діяльності (статті 12-16). У Законі (стаття 27) визначено статус і функції Книжкової палати України як державної наукової установи у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності. Стаття 28 Закону встановлює обмеження права у видавничій діяльності, зокрема, діяльність у видавничій справі не може бути використана для закликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. У видавничій справі забороняється: / виготовляти чи розповсюджувати продукцію, яка містить інформацію, віднесену до недобросовісної реклами, рекламу з використанням шаржування державних символів України (Державного Герба, Державного Прапора, Державного Гімну) у будь-якому вигляді; / оприлюднювати інформацію, дані, відомості, рекламувати товари, послуги, які можуть завдати шкоди громадянам, підприємствам, установам, організаціям або державі; 23
ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ^ .ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ
/ виготовляти або розповсюджувати видавничу продукцію порнографічного характеру і таку, що пропагує культ насильства і жорстокості; / виготовляти чи розповсюджувати продукцію, що проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров'ю, моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до порушення громадського порядку; / реалізувати видавничу продукцію без дозволу її власника (співвласників), крім випадків, передбачених законодавством. Розділ третій Закону присвячений міжнародному співробітництву у видавничій справі (статті 30-31). Воно здійснюється на основі міжнародних договорів, ратифікованих Україною, та законодавства України. Метоюцьогоспівробітництває: У зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу шляхом впровадження нових технологій, залучення для цього іноземних інвестицій; / інтенсифікацію культурного і наукового обміну з іншими державами, розширення участі у міжнародних виставках, ярмарках тощо; / забезпечення культурних, наукових, освітніх потреб українців, які проживають за кордоном. У четвертому розділі Закону (статті 32-33) визначено порядок припинення видавничої справи, а також передбачено відповідальність за порушення цього Закону. Зокрема, діяльність у видавничій справі може бути припинена лише в таких випадках: з ініціативи засновника; на підставі рішення суду; з інших підстав, передбачених законодавством України. Суб'єкт видавничої справи вважається таким, що припинив свою діяльність, з моменту виключення його з Державного реєстру. Згідно Закону, особи, винні в його порушенні, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року закріплює право громадян на інформацію, визначає правові засади інформаційної діяльності. Інформація — це докумен24
товані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі чи навколишньому природному середовищі. Основніпринципиінформаційнихвідносинвідповіднодо цього Закону такі: / гарантованість права на інформацію; / відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; / об'єктивність, вірогідність інформації; / повнота і точність інформації; / законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Основнимигалузямиінформаціїє:політична,економічна, духовна, науково-технічна, соціальна, екологічна, міжнародна. Закон визначає основні види інформації: / статистична інформація; / адміністративна інформація (дані); / масова інформація; / інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого І регіонального самоврядування; У правова інформація; / інформація про особу; У інформація довідково-енциклопедичного характеру; / соціологічна інформація. Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом систематичної публікації її в офіційних друкованих виданнях, поширення її засобами масової комунікації, безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам. Закон визначає права та обов'язки учасників інформаційних відносин, встановлює відповідальність за порушення законодавства про інформацію. Як зазначено в Законі, інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять Державну або іншу передбачену законодавством таємницю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОГЛЯД ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ» з дисципліни «Видавнича справа: законодавчі засади, нормативне регулювання»
