До джерел власного капіталу відповідно до П(С)БО 5 відносять статутний, пайовий, додатковий вкладений, інший до-датковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неопла-чений та вилучений капітал. Дані у цих графах наводять у дуж-ках, якщо такі показники призводять до зменшення залишку відповідного елементу власного капіталу. Під час проведення перевірки статутного капіталу необ-хідно підтвердити правильність відображення його розміру в бу-хгалтерському обліку. Аудитор має з’ясувати: • повноту зафіксованих в установчих документах внесків всіх засновників (учасників); • відповідність їх величини, відображеній у бухгалтерському обліку, фактичним внескам у формування статутного капіталу; • одноголосність прийняття рішення засновників (учасників) про збільшення або зменшення статутного капіталу; • зареєстрованість рішення по коригування (збільшення або зменшення) статутного капіталу; • відповідність скоригованої суми статутного капіталу даним Балансу; • відповідність суми випущених простих акцій залишковому капіталу підприємства; • надання власникам привілейованих акцій першочергового права при виплаті дивідендів і розподілі активів у разі ліквідації товариства; • реєстрацію випуску акцій у Державній Комісії з цінних па-перів та фондового ринку (ДКЦПФР); • ведення обліку бланків акцій на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку». У разі створення відкритого акціонерного товариства з’ясовують, чи розповсюджуються акції шляхом відкритої передплати на них, а також встановлено тривалість строку відкритої перед- плати на акції (не може перевищувати шести місяців), чи вносять особи, які бажають придбати акції, на розрахунковий рахунок акціонерного товариства не менш як 10 відсотків вартості акцій, які вони передплатили, чи видають засновники письмові зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій. Аудитор пови-нен пам’ятати необхідно знати, що засновники відкритого акціо-нерного товариства є держателями акцій на суму, яка дорівнює щонайменше 25 відсотків статутного капіталу, на строк не менш як два роки. Особи, які передплатили акції до дня скликання установчих зборів, повинні внести на розрахунковий рахунок то-вариства з урахуванням попереднього внеску не менш як 30 від-сотків номінальної вартості акцій, що підтверджується тимчасо-вими свідоцтвами. Оплата акцій здійснюється грошовими коштами в національній, іноземній валюті або шляхом передачі активів. Акції видаються покупцеві тільки після повної оплати їх вартості, яку він повинен здійснити у строки, встановлені уста-новчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонер-ного товариства. Розмір статутного капіталу акціонерного товариства може змінюватися відповідно до рішення зборів акціонерів. Однак змі-ни відображуються в бухгалтерському обліку тільки після держа-вної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства може бути здійсне-но (не більше як на третину) за рішенням правління за умови, що це передбачено статутом. При цьому потрібно керуватися Поло-женням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 8 квітня 1998 р. № 44. Акціонерне товариство має право збі-льшувати або зменшувати статутний капітал. Збільшення статутного капіталу може відбуватися в разі, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачено за вартістю, не ниж-чою від номінальної. Збільшення капіталу відбувається шляхом: • додаткової емісії (випуску акцій); • підвищення номінальної вартості акцій; • обміну раніше випущених облігацій на акції; • залучення пайового, додаткового або резервного капіталу. Під час здійснення контролю перевіряють порядок, правиль-ність визначення джерел збільшення статутного капіталу. У разі додаткової емісії (випуску акцій) передплата на додатково випущені акції провадиться в такому самому порядку, як і на акції першої емісії, а джерелами збільшення статутного капіталу є: • додаткові внески учасників; • індексація основних засобів (провадиться згідно з Положен-ням про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індек-сації основних засобів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 12 лютого 1998 р. № 39); • реінвестування прибутку; • нараховані дивіденди (якщо прийнято рішення по виплату дивідендів акціями). У разі підвищення номінальної вартості акцій статутний капі-тал може збільшуватися за рахунок додаткових внесків учасників до встановленого рівня номінальної вартості акцій або за рахунок індексації основних засобів. При обміні раніше випущених облігацій акціонерного товари-ства на його акції статутний капітал збільшується за рахунок дов-гострокових зобов’язань за облігаціями. У разі залучення пайового, додаткового або резервного капіта-лу статутний капітал збільшується за рахунок зазначених джерел. Здійснюючи контроль, слід пам’ятати, що неоплачені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в Балансі (рядок 360 «Неоплачений капітал») мають ві-дображуватися зі знаком мінус. Аналітичний облік статутного капіталу необхідно вести за ви-дами, за кожним засновником (учасником, акціонером). Дані си-нтетичного обліку за рахунком 40 «Статутний капітал» повинні відповідати даним аналітичного обліку, а кредитове сальдо за ра-хунком 40 «Статутний капітал» — розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства. Під час здійснення перевірки пайового капіталу з’ясовують джерело його формування, порядок визначення розмірів пайових внесків та їх повернення пайовикам, принцип нарахування диві-дендів та правильність відображення операцій з пайовим капіта-лом на рахунках бухгалтерського обліку. Пайовий капітал формується за рахунок обов’язкових та дода-ткових пайових внесків, які надходять від індивідуальних і коле-ктивних членів акціонерного товариства. Розміри обов’язкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків із розрахунку потреби у власних оборотних коштах. У разі вибуття із членів підприємства та в разі його ліквідації обов’язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам. Строки повернення пайових внесків визначають з урахуванням фінансового стану й боргових зобов’язань підприємства. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підпри-ємства можуть вноситися додаткові пайові внески пайовиками на добровільних засадах. Ці внески також підлягають повному або частковому поверненню згідно із заявами пайовиків. При щоріч-ному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю. Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на ра-хунку 41 «Пайовий капітал» обліковують частину вартості майна, розпайовану між його членами, та частину вартості майна, яку не було розпайовано між його членами, а також збільшення (змен-шення) вартості майна впродовж діяльності підприємства. Аналітичний облік пайового капіталу слід здійснювати за ви-дами та кожним засновником (учасником). Аудитор має встано-вити, що дані синтетичного обліку за рахунком 41 «Пайовий ка-пітал» відповідають даним аналітичного обліку, а кредитове сальдо за рахунком 41 «Пайовий капітал» — розміру пайового капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства. Правильність формування та використання додатково вкла-деного капіталу аудитор здійснює за рахунком 42 «Додатковий капітал» за субрахунками 421 «Емісійний дохід» і 422 «Інший вкладений капітал». Аудитор повинен підтвердити достовірність різниці між продажною й номінальною вартістю первісно розмі-щених акцій, відображеної на субрахунку. Аналітичний облік додатково вкладеного капіталу треба вести за видами та кожним засновником (учасником). Дані синтетично-го обліку за субрахунками 421 «Емісійний дохід» і 422 «Інший вкладений капітал». мають відповідати даним аналітичного обліку. Iнший додатковий капітал (гр. 6) — це сума дооцінки ак-тивів, вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капі-талу, потреба в якому виникає в процесі господарської діяль-ності підприємства. Контроль за правильністю формування та використання іншо-го додаткового капіталу здійснюється на рахунку 42 «Додатковий капітал». Аналітичний облік іншого додаткового капіталу необхідно ве-сти за видами та за кожним засновником (учасником). Дані син-тетичного обліку за субрахунками 423 «Дооцінка активів», 424 «Безоплатно одержані необоротні активи», 425 «Iнший додатковий капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку. Додатковий вкладений капітал та iнший додатковий капітал можуть спрямовуватися на збільшення статутного, пайового, ре-зервного капіталу та на покриття збитків. Резервний капітал (гр. 7) — це сума резервів, створених від-повідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Планом рахунків передбачено вести облік резервного капіталу на рахунку 43 «Власний капітал». Здійснюючи контроль, перевіряють правильність формування, використання резервного капіталу та відображення його в бух-галтерському обліку. Законом України «Про господарські товариства» від 19 верес-ня 1991 р. № 1576-XII із наступними змінами та доповненнями передбачено (ст. 14) створення в господарському товаристві ре-зервного (страхового) фонду в розмірі, встановленому установ-чими документами, але не менш як 25 відсотків статутного фон-ду. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим від 25 відсотків суми чистого прибутку. Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених в установчих документах: покриття не-передбачених витрат у разі нестачі прибутку, погашення боргів при ліквідації товариства, виплата дивідендів за привілейованими акціями тощо. Слід мати на увазі, що залишки невикористаних коштів резер-вного капіталу переходять на наступний рік. Аналітичний облік резервного капіталу ведуть за напрямами використання. Дані си-нтетичного обліку за рахунком 43 «Резервний капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку. Нерозподілений прибуток (гр. 8) — це сума прибутку, одер-жана в результаті господарсько-фінансової діяльності підприєм- ства, за вирахування прибутку, використаного в звітному періоді, включаючи податок на прибуток. Планом рахунків передбачено вести облік нерозподіленого прибутку на субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений». Нероз-поділений прибуток є власністю засновників і тому збільшує су-му власного капіталу, а сума збитку відповідно зменшує суму власного капіталу. Здійснюючи контроль, перевіряють правильність використан-ня нерозподіленого прибутку та відображення його в бухгалтер-ському обліку. Аналітичний облік нерозподіленого прибутку слід вести за напрямами використання. Дані синтетичного обліку за субрахун-ком 441 «Прибуток нерозподілений» мають відповідати даним аналітичного обліку. Неоплачений капітал (гр. 9) — це сума заборгованості влас-ників (учасників) за внесками до капіталу. Відповідно до плану рахунків облік неоплаченого капіталу здійснюються на рахунку 46 «Неоплачений капітал». Аудитор перевіряє збільшення, зменшення суми неоплаченого капіталу та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Збільшення неоплаченого капіталу відбувається в результаті здійснення: • внесків засновників до статутного капіталу підприємства; • зменшення номінальної вартості акцій; • повернення засновникам підприємства їх внесків. Зменшення неоплаченого капіталу відбувається внаслідок: • оголошення статутного капіталу після реєстрації підприємства; • створення фондів за рахунок засновників. Аналітичний облік неоплаченого капіталу необхідно вести за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних това-риств) та за кожним засновником (учасником) підприємства. Дані синтетичного обліку за рахунком 46 «Неоплачений капітал» ма-ють відповідати даним аналітичного обліку. Здійснюючи перевірку, потрібно знати, що сума неоплаченого капіталу в Балансі наводиться в дужках і вираховується при ви-значенні підсумку власного капіталу. Отже, до підсумку Балансу включається оплачена вартість статутного капіталу, яка визнача-ється вирахуванням із загальної вартості випущених акцій (зареє-строваного статутного капіталу) суми дебіторської заборгованос-ті засновників за внесками до капіталу (неоплачений капітал). Вилучений капітал (гр. 10) — фактична собівартість власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Здійснюючи контроль, перевіряють збільшення, зменшення вилученого капіталу та відображення операцій на рахунках бух-галтерського обліку. Збільшення вилученого капіталу відбувається в результаті: • викупу акцій власної емісії; • перепродажу акцій. Зменшення вилученого капіталу відбувається внаслідок: • викупу акцій власної емісії; • вилучення внесків і паїв. Аудитор повинен пам’ятати, що різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, зменшує нерозподі-лений прибуток або додатково вкладений капітал. Аналітичний облік вилученого капіталу здійснюють за вида-ми акцій (внесків, паїв). Дані синтетичного обліку за рахунком 45 «Вилучений капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку. Проводячи перевірку, треба пам’ятати, що сума вилученого капіталу в Балансі наводиться в дужках і вираховується при ви-значенні підсумку власного капіталу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Джерела формування власного капіталу» з дисципліни «Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств»
