КОНСТИТУЦІЙНІ НОРМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ
Конституція України є Основним Законом прямої дії. Па основі її положень, що стосуються насамперед прав і свобод людини, приймаються всі інші закони, які мають відповідати змісту цих положень. У Конституції України знайшли відображення загальновизнані міжнародним співтовариством права людини і громадянина на інформацію, свободу слова і творчості, з якими безпосередньо пов'язані основоположні засади і принципи видавничої справи. Так, у статті 15 Конституції України визначено, що суспільнежиття в Українігрунтується на засадах політичної, економічноїтаідеологічноїбагатоманітності.Цеконституційне положення є визначальним для видавничої справи. Політична багатоманітність полягає у праві громадян створювати різні партії, рухи, союзи та інші добровільні об'єднання громадян з метою вираження політичної волі громадян, участі у виборах, захисту своїх прав і свобод, задоволення соціальних, економічних, національно-культурних та інших інтересів. Довідково: В Україні зареєстровано і діє понад 120 політичних партій, зокрема Комуністична партія України, Народний рух України, Народний союз "Наша Україна", Партія зелених, Партія підприємців і промисловців, Партія регіонів, Соціалістична партія України, Українська народна партія, Українська республіканська партія, Християнсько-демократична партія та інші. Чимало є й громадських організацій, серед яких Спілка ветеранів Афганістану, Спілка "Чорнобиль", Товариство "Меморіал", Товариство "Просвіта", Український фонд культури, Українська екологічна асоціація "Зелений світ", дитяча організація "Пласт" тощо. Більшість політичних партій і громадських організацій здійснюють видавничу діяльність, мають власні засобі масової інформації.
Р
ОСНОВНІ ЗА САДИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СЇІРАВУОСНОВНІ ЗАСАДИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ
Економічна багатоманітність — це правова рівність усіх форм власності (державної, комунальної, приватної), а також рівні умови для здійснення підприємницької діяльності фізичними та юридичними особами. Ідеологічнабагатоманітність — цезабезпеченняреального права людини безперешкодно сповідувати будь-які погляди, ідеї, теорії щодо суспільного розвитку. Цей принцип конституційно гарантований тим, що жодну ідеологію держава не може визнавати як обов'язкову. Водночас стаття 15 Конституції України визначає, що в суспільному житті цензура заборонена. Тим самим держава гарантує рівні можливості для вільної діяльності всіх суб'єктів видавничої справи незалежно від їх ідеологічних уподобань чи політичних поглядів. Довідково: Цензура — це державний нагляд за друком і засобами масової інформакії< то здійснюється владними органами шляхом контрольного перегляду творів, призначених для оприлюднення, з мстою надання дозволу або заборони на друкування і розповсюдження. У Радянській Україні цензорські функції здійснював створений у 1922 році державний орган — Головне управління у справах літератури і видавництв (скорочено Головліт). У 1966 році воно було перейменоване па Головне управління з охорони державних таємниць у пресі при Раді Міністрів УРСР, а в 1989 році — па Держанпий комітет з охорони державних таємниць у пресі УРСР. Ґолонліт контролював усі видавничі верстки І давав дозвіл "до друку".
селення. Ці заборони відповідно стосуються також діяльності у сфері видавничої справи. Принцип багатоманітності суспільного життя пов'язаний із закріпленими в Конституції України іншими правами і свободами людини та громадянина, зокрема правом на свободу думки і слова, правом на свободу творчості та ін. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань гарантує стаття 34 Конституції України. Кожен також має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Із цього випливає основоположний принцип дотримання свободи у видавничій справі, зокрема у підготовці, виготовленні й розповсюдженні видавничої продукції. Однак названі права і свободи згідно зазначеної статті можуть бути обмежені в таких випадках: / в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам; / для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей; / для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Довідково: 4 грудня 2002 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні". У прийнятій за підсумками слухань постанові Верховної Ради України зазначалося: "В Україні склалася загрозлива ситуація із забезпеченням основних прав та свобод людини і громадянина на отримання повної, иеупередженої інформації, необхідної для прийняття иеупереджених рішень. Значного поширення набув тиск на журналістів під час виконання ними своїх професійних обов'язків, що є фактично запровадженням політичної цензури". Водночас було відзначено відсутність умов для економічної незалежності засобів масової інформації, що є основною передумовою обмеження конституційних прав громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань. Усупереч конституційній забороні цензури, як свідчать численні приклали, в Україні за часів президентства Л. Кучми застосовувалися засоби економічного, податкового та іншого тиску па засоби масової інформації, їх власників, журналісті!). Поширилася практика подання посадовими особами необгрунтованих судових позовів до засобів масової інформації, які критикували
Конституційна заборона цензури для видавництв і видавничих організацій, засобів масової інформації означає, що будь-які обмежувальні заходи щодо здійснення свободи друку суперечать Конституції України і є протизаконними. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. Водночас стаття 37 Конституції України забороняє таку діяльність, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я на14
/5
ОСНОВИ! ЗА САДИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ^ .ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ
їхню діяльність. Ці позови спрямовувалися не па спростування необ'єктивної інформації, а на закриття газети шляхом висунення непомірної суми за відшкодування моральних збитків. Багато засобів масової інформації, як правило, опозиційних і незалежних від влади, пережили судові процеси, коли до них виставлялися суми відшкодування, які в кільканадцять разів перевищували фінансові можливості редакції. Наприклад, до газети "Вечірні вісті" було подано 15 позовів на суму 15 мли доларів за критику діяльності президента і органів влади. Подібні заходи вживалися проти газет "Сільські вісті", "Україна молода". Саме таким шляхом за позовом керівництва футбольного клубу "Динамо" було припинено діяльність газети "Вссукраинские ведомости", яка подала Інформацію про суму контракту за можливий продаж відомого футболіста Андрія Шевченка. Отже, гарантовані Конституцією України права громадян на свободу слова на практиці обмежувалися дією негативних чинників політичного, економічного та правового (юридичного) характеру. По-перше, — це можливість тиску на друковані та електронні засоби масової Інформації, прояви політичного екстремізму стосовно журналістів, недостатня відкритість органів державної влади. По-друге, наявність фактів фізичної розправи над журналістами та їх загибелі, що посилює самоцензуру, обмежує професійні можливості. По-третє, тяжкий податковий тиск на засоби масової інформації; високі ціни на папір, оренду приміщень, комунальні послуги; монополізація системи розповсюдження преси; обмеженість рекламного ринку та інвестицій; низька платоспроможність населення зумовлюють економічну залежність переважної більшості засобів масової інформації. По-четверте, наявність великої кількості засобів масової інформації, засновниками яких є органи державної влади, а також належність практично всіх телерадіоканалів та переважної частини газет окремим олігархам чи фінансово-промисловим групам спричиняє орієнтацію інформації в інтересах засновників і власників. По-п'яте, недосконалою є правова база, що регулює інформаційну сферу та забезпечує її безпеку. Новобраний Президент України Віктор Ющенко у своєму виступі на Майдані Незалежності в м. Києві проголосив: "Усім буде гарантовано право па власну думку. Ми будемо чути один одного, бо у нас буде свобода слова і незалежна преса" (газета "Урядовий кур'єр", 25 січня 2005 року).
і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя забезпечується державою. Водночас конституційно гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Конституційний Суд України 14 грудня 1999 року дав офіційне тлумачення статті 10 Конституції України, наголосивши, що "українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мовою актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших сферах суспільного життя, які визначаються законодавством". Довідково: 12 березня 2003 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему "Про функціонування української мови в Україні". Учасниками слухань відзначалося, що українська мова як державна мова в Україні не набула належного поширення в усіх сферах суспільного життя. Незважаючи на законодавче закріплення за українською мовою статусу державної, відбувається процес звуження сфери ЇЇ застосування. За даними Інституту соціології, лише 37 відсотків українців спілкуються українською мовою. Частка загального накладу газет, друкованих в Україні українською мовою, знизилася з 68 відсотків у 1990 році до 35 відсотків у 2000 році (знижується й далі), журналів відповідно з 90 до 12 відсотків. Випуск книг за тиражами порівняно з 1989 роком зменшився загалом у 4-4,5 раза, зокрема українською мовою майже на 50 мільйонів примірників або ж на третину. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2003 року схвалено Рекомендації парламентських слухань щодо здійснення державної мовної політики. Кабінету Міністрів, зокрема, рекомендовано: Розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про внесення змін до відповідних законів України з метою: а) заборони заснування в Україні засобів масової інформації іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства; б) забезпечення україномовній продукції не менш як 70 відсотків часу трансляції та місця на шпальтах друкованих засобів масової інформації; в) відмовити телеорганізаціям, які порушують закони, що регулюють питання використання державної мови, в отриманні чи продовженні ліцензії на право користування каналами мовлення; г) запровадження пільгового оподаткування та іншої фінансової ідтримки україномовної друкованої продукції, періодичних видань, кіно- та аудюпродукції; л) сприяти збільшенню кількості та накладів видань художніх творів жальної і евтіової класики, науково-популярної, технічної, довідкової ітератури українською мовою для різних вікових груп населення;
Стаття 54 Конституції України гарантує громадянам свободулітературної,художньої,науковоїітехнічноїтворчості, захистінтелектуальноївласності,авторськихправ.Цеположення захищає автора і видавця від втручання держави у творчий процес. Визначальною для видавничої справи є стаття 10 Конституції України щодо застосування мов, де записано, що державноюмовоювУкраїнієукраїнськамова,всебічнийрозвиток 16
17
ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВ} .ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ
є) розробити заходи щодо підтримки випуску національної кіно-, відер-, аудіолродукції, тиражування кращих українських фільмів, а також дублювання і озвучення українською мовою творів світового кіномистецтва; є) сприяти забезпеченню фінансування державних програм із створення національної словникової бази, зокрема програми "Словники України", а також підготовки до друку багатотомних енциклопедичних видань та створення їх електронних варіантів; ж) сприяти виданню двомовних видань (українською та іноземною мовами: російською, англійською, французькою, німецькою, іспанською тощо) творів Т. Г. Шевченка та інших видатних українських письменників для популяризації літературної спадщини українського народу за кордоном. Запам'ятайте: Основні засади та принципи видавничої справи грунтуються на нормах Конституції України. Суспільне життя в Україні, а отже і видивнича справа як сфера суспільних відносин грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Цензура заборонена. КОРОТКІ ВИСНОВКИ і, Стабільне функціонування і розвиток видавничої справи, як і будь-якої іншої сфери суспільних відносин, потребує компетентного державного регулювання на основі сучасного законодавства. Таке законодавство враховує демократичні принципи міжнародного права і власні національні традиції та соціально-економічні умови. 2. Законодавство України про видавничу справу вперше сформовано лише після здобуття незалежності України. 3. Відносини у сфері видавничої справи регулюються законодавчими актами — Конституцією України, законами України "Про видавничу справу", "Про інформацію", "Про авторське право і суміжні права", "Про державну таємницю", Господарським кодексом України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, а також нормативними документами відповідних органів виконавчої влади. 18
4. Конституція України визначає основні засади видавничої справи, пов'язані з правами людини і громадянина на інформацію, свободу думки, слова й творчості, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Конституційні норми надають видавничій справі правову гарантію вільного демократичного розвитку на принципах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності суспільного життя. ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ 1. Для чого потрібне й чи потрібне взагалі державне регулювання видавничої справи? 2. Дайте визначення поняття законодавство. З чого складається законодавство про видавничу спарву? 3. В яких виданнях можна ознайомитися з офіційною публікацією законів та інших нормативно-правових актів? 4. Охарактеризуйте основні етапи формування законодавчої бази видавничої справи в Україні. 5. Назвіть основні законодавчі акти, що регулюють видавничу справу в Україні. 6. На яких конституційних засадах і принципах грунтується законодавство України про видавничу справу? 7. Визначте засоби і механізми державного регулювання видавничої справи. ЛІТЕРАТУРА 1. 2. Конституція України. — К.: Парламентське вид-во, 2002. — 88 с. Законодавство в світі книги: шляхи реалізації в Україні рекомендацій Ради Європи // Матеріали міжнар. конф. — К., 1998. - 120 с. Законотворча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. акад. НАН України В. М. Литвина. — К.: Парламентське видво, 2004. - 344 с. Книжкове законодавство в країнах Східної Європи // Друкарство. - 2001. - № 1. - С. 12-13. Кучина Наталія. Правові аспекти книговидання в Україні // Вісн. Книжкової палати. — 2006. — № 1. — С. 6-8. Обережно мова: Матеріали парламентських слухань у Верховній Раді України 12 березня 2003 року / Верховна Рада України. Комітет з питань культури і духовності. — К.: Парламентське вид-во, 2003. — 136 с. 19
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТИТУЦІЙНІ НОРМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ» з дисципліни «Видавнича справа: законодавчі засади, нормативне регулювання»
