Екзогенні процеси у приповерхневих частинах земної кори і на самій поверхні материків призводить до формування великої кількості пухких відкладів, які надходять у моря і океани різними
шляхами. Це щорічний стік наносів річок (18,3 млрдт), надходження матеріалу в результаті еолових процесів (1,6 млрд т), виверження вулканів (3,0 млрд т), абразії (0,5 млрд т), діяльності льодовиків (1,5 млрд т). Крім того, у Світовий океан надходить біля 1,82 млрд т біогенних речовин. Частина осадового матеріалу формується у са мому океані за рахунок хімічних перетворень континентальних осадів, що сюди потрапляють (Чечкин, 1990). Процес накопичення відкладів називається седиментацією (від лат. весНтепШт - осадок), або седиментогенезом. Осідання відкладів на дно відбувається повільно. Переважна частина їх перебуває у стані рівноваги біля 45 років (Хаин, 1978). Накопичення відкладів у морях і океанах відбувається на мате риковій лінії (шельфі), материковому схилі, в глибоководних жо лобах і в межах океанічного ложа (рис. 17.1).
рення нових мінералів відповідно до змінених фізико-хімічних умов; перерозподіл речовин і утворення конкрецій; ущільнення відкладів та зниження їх вологості; перекристалізація, цементація тощо (Страхов, 1962). Всі різноманітні процеси діагенезу протікають одночасно. Найважливішими умовами перетворення осадів у гірську поро ду є: висока вологість, яка змінюється відповідно до складу від кладів; наявність у верхній частині осаду різноманітних бактерій; підвищена мінералізація ґрунтових (мулових) розчинів, які просо чують відклади. Перетворення осаду в гірську породу - процес дуже тривалий, котрий може продовжуватись сотні тисяч і мільйони років.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Накопичення відкладів і їх перетворення» з дисципліни «Геофізична екологія»
