Серед продуктів виверження вулканів виділяють три типи: рідкі, газоподібні і тверді. Газоподібні продукти виверження. Виверження вулканів завж ди супроводжується виділенням газів різноманітного складу. Про те визначення їх складу безпосередньо в момент виверження прак тично неможливе. Тому проводиться воно з тріщин, утворених на схилах вулканів, або із лавового потоку. Вивчаються також стру мені газів, які виділяються тривалий час після виверження. Стру мені гарячих вулканічних газів називають фумаролами (від італ. fumare - димитися). Хімічний склад вулканічних газів залежить від стадії вивержен ня і температури. Серед газів розрізняють: сухі фумароли (650... 1000 °С), складені в основному гідроґен хлоридом і гідроген фто ридом без водяної пари; кислі фумароли (400...650 °С), представ лені HCl, S02 H2 парою води; лужні фумароли (200...400 °С), або , S, аміачні, в яких переважають гази аміачних солей, пара води, амі ак; сірчистіфумароли, або сольфатари(100... 300 °С), до складу яких входять переважно S02 H2 С02, Н2 N2, СН4; вуглекислі фума , S, 0, роли, або мофети (до 100 °С), складені переважно С02, меншою мірою H,S, Н20. Мофети виділяються на стадії затухання вулка нічної діяльності. Стінки кратерів вулканів внаслідок сублімації га зових виділень вкриваються скупченнями сульфуру, борної кисло ти, бури тощо. Рідкі продукти вулканічної діяльності представляють собою лави різного складу, який визначає їх фізичні властивості. Лава у порівнянні з магмою збіднена газами, оскільки останні виділяють ся з магми при її виверженні. У залежності від вмісту Si02лави, як і гірські породи, поділяють на кислі (Si02 >65 %), середні (65...52 %), основні (52...45 %). Найбільш поширені основні (базальтові) лави, які поступають із верхньої мантії Землі в рифтові зони серединно-океанічних хребтів, а також в тріщинні зони глибоководних впадин. Ці лави переваж но складають океанічне дно (понад 66 %), проте спостерігаються і
на материках у місцях глибинних розломів і рифтових зон. Основні лави важкі, майже позбавлені газів, високотемпературні (до 1200... 1300 °С), збагачені Са, Mg, Fe, відзначаються малою в’язкістю і великок? текучістю (2...8, іноді - до 15 м/с). Кислі і середні лави, збагачені Na і К, їм властива висока в’язкість і мала рухливість. Температура середніх і кислих лав нижча, ніж основних, на 200... 300 °С. Переважну частину всіх продуктів вулканічних вивержень скла дають твердіпродукти. Викинуті в атмосферу дрібні краплини лави та подрібнені частини порід жерла і конуса вулкана охолоджують ся, твердіють і утворюють різного розміру твердий вулканічний матеріал - пірокласти. За розмірами частинок і уламків тверді про дукти вивержень поділяються на: вулканічний попіл, вулканічний пісок, лапілі, вулканічні бомби. Вулканічний попіл - найдрібніші (до 0,1 мм) частинки лави, які розсіюються у результаті швидкого розширення газів. Це основна маса вулканічних продуктів. Частинки мають неправильну форму і складаються найчастіше із кристалів польового шпату, рогової обманки і вулканічного скла. Піднятий на значні висоти (до 10 км і більше) попіл повітряними потоками розноситься на величезні відстані (до 1000 км і далі) від місця виверження і згодом перетво рюється на компоненти осадових порід. Осідаючи на поверхні Землі, ущільнюючись, попіл утворює гірську породу - вулканічний туф. Попелом іноді засипає цілі поселення, посіви сільськогоспо дарських культур. Особливо згубними для флори і фауни є хмари палаючих частинок попелу, пилу з домішками водяної пари. Ос тання, конденсуючись у атмосфері, випадає у вигляді дощу і, стіка ючи по схилах вулкану, утворює потужні руйнівні грязеві потоки (лахарі). Вулканічний пісок - мінеральні частинки розміром 0,1...2,0 мм. Поширюється на менші відстані від вулкану, ніж попіл. Складаєть ся вулканічний пісок із кристалів авгіту, польового шпату, рогдвої обманки, слюди, уламків вулканічного скла. У місцевостях, де вул канічні попіл і пісок випадають невеликим шаром, ці продукти справляють позитивний вплив на грунтоутворення та підвищення родючості грунтів, оскільки самі вони є високородючими. Невеликі шматки лави чи уламків гірських порід розміром 3... 30 мм називають лапілі (від італ. lapilli - камінці). Випадають вони переважно на прилеглих до кратера вулкану територіях. За фор мою лапілі нагадують веретено. Складаються в основному із вул канічного скла, іноді із кристалів польового шпату, авгіту.
Вулканічні бомби представляють собою гострокутні уламки стінок жерла і кратера вулкана або ж застиглі своєрідні форми (вере теноподібні, грушовидні, витягнуто-овальні) викинутої в атмосфе ру лави. Розміри їх різні ідосягають у поперечнику 0,03...3,0 м, іноді до 15 м (рис. 12.3). Піднімаючись в атмосферу на висоту до 1000 м, великі бомби падають в радіусі 5...7 км від кратера, а дрібніші - в радіусі до декількох десятків кілометрів.
Рис. 12.3. Вулканічна бомба
Іноді до різновидностей вулканічних бомб відносять т. зв. воюсся Пеле. Це тонкі скляні нитки, що розлітаються від поривів вітру і виносяться ним із лавових фонтанів. До твердих продуктів вулканічних вивержень відносять також пемзу - пористу породу, яка утворюється з кислих лав із високим «містом розчинених газів. Наближаючись до земної поверхні, така пава спінюється та швидко охолоджується. Завдяки низькій питомій шгіі пемза плаває у воді.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Продукти вулканічної діяльності» з дисципліни «Геофізична екологія»
