Світовий океан є велетенським резервуаром теплоти та основ ним терморегулятором Землі. Середня температура сучасного Оке ану становить 2,5 °С. Тепловий вплив його обумовлений великими запасами води та високою її теплоємністю. Накопичена у поверх невих водах океану сонячна енергія є головним стабілізуючим фак тором клімату в планетарному масштабі. Біля 3/4 тропосфери безпосередньо взаємодіє зі Світовим океа ном. А тому процеси, які відбуваються над океанічною частиною гідросфери,- значною мірою впливають на формування погоди на континенті. По суті, океан є ніби акумулятором енергії атмосферних процесів. Щорічно з поверхні океаносфери випаровується біля 4101 т води, тому океан можна назвати величезним дистилятором. 4 Світовий океан слугує джерелом атмосферної вологи. При цьому в атмосферу виділяється біля 102 Дж тепла. Атмосфера в основному 4 нагрівається знизу Світовим океаном. Влітку океан охолоджує атмосферу, тоді як взимку підігріває її, чим суттєво пом’якшує перебіг глобальних атмосферних процесів. Величезний тепловий вплив Світового океану на атмосферу мож на проілюструвати порівнянням змін температури повітря в різних пунктах, розміщених на однаковій широті. Наприклад, на атлан тичному узбережжі Норвегії на 60° пн. ш. середня температура січня складає 1 °С, в той же час в-східному Сибіру на тій же широті вона значно нижча -40 °С, а в центральних районах Північної Америки біля -30 °С. Доволі незначні коливання температури повітря над океанами і морями обумовлені великою теплоємністю води. У тропічній зоні Атлантики температура повітря протягом доби змінюється в межах 1,5 °С, а в смузі 63...75° пн. ш. - лише 0,8 °С. Для зазначених широт над материками добові амплітуди температури повітря в приземно
му шарі атмосфери перевищують 10 і навіть 20 °С. Це значить, що океаносфера сприяє пом’якшенню клімату на планеті в цілому. А тому зміни співвідношення площ суші і Світового океану на земній кулі завжди супроводжуються змінами клімату. Велика роль Світового океану полягає у його здатності регулю вати вміст С02в атмосфері. Така здатність обумовлена рядом про цесів, зокрема найвищою серед всіх газів атмосфери розчинність С02 у морській воді. При 0 °С 1 дм3 морської води може поглинути з атмосфери лише 8 см30 2, тоді як С02- 50 см3 Фактично поглинан . ня С02 морською і океанічною водою ще більше, ніж зазначено вище. Справа в тому, що частина молекул С02 вступає у хімічну реакцію з водою океаносфери, утворюючи карбонатну кислоту (Н2 ). Зазнаючи подальших хімічних змін (розпад на іони Гідро С03 гену і Карбонат-іони; останні зв’язуються іонами Кальцію у нерозчинену сіль СаС03 карбонатна кислота у кінцевому підсумку є дже ), релом утворення вапнякових порід на морському дні. У результаті цих процесів відбувається перехід С02з атмосфери в океан, а із оке ану - в донні відклади, вапняки. Швидкість обміну С02між атмос ферою і верхнім шаром океану значна: за рік в океані розчиняється біля 10" т атмосферного С02, що майже в 10 разів більше, ніж ут ворюється С02 при спалюванні всіх видів палива. Проте надход ження СО, із верхніх шарів океану у глибинні відбувається повільно, що і обмежує здатність Світового океану регулювати концентра цію С02в атмосфері. Загалом Світовий океан і океанічні (морські) течії- постійно діючі фактори формування клімату і погоди.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Геофізична роль Світового океану» з дисципліни «Геофізична екологія»
