Пізнати процеси та етапи формування земної кори і всіх гео сфер можна шляхом вивчення дна Світового океану. До такого вис новку в третій четверті XX ст. прийшла більшість визначних уче них світу, котрі досліджували природу глибинних процесів геоло гічного розвитку Землі, у т. ч. і земної кори. Система поглядів із цього напрямку пізнання планети представляє собою нову еволю ційну геологічну теорію(т. зв. мобілістську), у якій об’єднались три напрямки наук про Землю - геологія, геохімія і геофізика. Нова геологічна теорія розглядає еволюцію Землі, і в першу чер гу земної кори, як різноманітні рухи матерії, включаючи механічні переміщення речовин, їх хімічні перетворення та супроводжуючі їх енергетичні процеси. З цієї точки зору земна кора на океанічному дні є переконливим прикладом постійного оновлення складової ре човини, а тому гірські породи значно молодші Землі в цілому. Процес утворення океанічної земної кори спрощено можна уяви ти наступним чином. Речовина астеносфери виходить на поверхню океанічного дна через щілини між плитами, згодом вона охоло джується і кристалізується, утворюючи гірські породи літосфери. Самі плити постійно розсовуються і ще більше охолоджуються. На місце давніх ділянок із рифтових зон надходить нова астеносферна речовина, і процес повторюється. Із збільшенням тривалості охо лодження астеносферної речовини відбувається заглиблення її ниж ньої межі розкристалізації. Тобто, потужність земної кори на більш давніх охолонутих ділянках океанічного дна, розміщених на знач них відстанях від рифтових зон, буде більшою, ніж на молодих і близьких ділянках. Співвідношення між потужністю літосфери т (км) і її віком І (млн років) має вигляд г ~ 7,5'п. При розсовуванні океанічних літосферних плит утворюються відкриті тріщини, які забезпечують дренування астеносфери і підняття її базальтових магм на поверхню морського дна та до ступ морської води в океанічну кору.
Новою геологічною теорією встановлено, що материкова кора формується переважно в зонах підсовування літосферних плит у ході переробки тут океанічної кори та відкладів. Окраїни материків здійснюють стійке опускання разом з океанічними літосферними плитами на глибину залежно від віку порід. Збільшення потужності материкових літосферних плит із часом виражається рівнянням /,*> 5,6^1.. Коефіцієнт пропорційності залежності глибини опускання материкових окраїн від квадратного кореня їх віку зменшується в міру віддалення від океану в глибину континенту. Гранітні породи материкових окраїн утворюються у зонах підсо вування плит в процесі виплавлення із астеносферної речовини при великих об’ємах води, що виділяється у ході дегідратації порід оке анічної кори і відкладів. Величезна роль води полягає також у пе ренесенні із океанічної кори у материкову багатьох речовин (луги і деякі елементи, зокрема К, Бі, А1, частково Са, рудні - Си, Тп, РЬ, 8п, Аи, радіоактивні й рідкісноземельні елементи). Швидкість їх виносу із океанічної кори у материкову пропорційна рухливості елементів, швидкості дегідратації океанічної кори у зонах відсову вання плит та концентрації цих речовин у океанічній корі. Тобто, формування океанічної і материкової кори відбувається неоднаково. Перша з них постійно оновлюється за рахунок речо вини астеносфери, яка виходить через проміжки між літосферними океанічними плитами. У тих місцях, де плити розходяться, утво рюється нова літосфера з океанічною породою; там, де плити схо дяться та насуваються одна на одну, виникають глибоководні жо лоби і острівні дуги чи активні окраїни материків. Тут формується материковий тип земної кори і відкладів, які потрапляють туди у процесі підсовування літосферних плит.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Формування складових літосфери» з дисципліни «Геофізична екологія»
