Екологічні фонди та економічне стимулювання охорони ВР
Водним кодексом України передбачено заходи економічного регулювання використання, охорони вод і відтворення водних ресурсів, які можна поділити на організаційно-економічні та виключно економічні. До перших належать: – видача дозволів на спеціальне водокористування; – встановлення нормативів оплати і розмірів платежів за забір води та скид забруднюючих речовин; – встановлення нормативів плати і розмірів платежів за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту; – надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у випадку впровадження ними маловідходних, безвідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, які зменшують негативний вплив на води; – відшкодування у встановленому порядку збитків, завданих водним об'єктам у випадку порушення вимог законодавства. До власне економічних заходів можна віднести платежі й штрафні платежі за скид забруднюючих речовин та надлімітний забір води, підтоплення території, закріплення берегів тощо. Зазначимо, що тривалий час водокористування було безкоштовним, фактично та плата, що бралася, була чисто символічною. В Українському науково-дослідному інституті водогоспо-дарсько-екологічних проблем було виконано районування території України за диференційованими нормативами платежів за водні ресурси. Для цього було розроблено методику виділення цінових зон, яка базується на принципах: 1) басейнового підходу, що дає змогу встановити плату з урахуванням специфічних особливостей водного об'єкта (господарської діяльності, складу водокористувачів); 2) компенсації витрат на впорядкування водного об'єкта з урахуванням перспектив розвитку господарської діяльності в басейні; 3) коригування нормативів плати з урахуванням цін за сировину, матеріали та інше, що входить у собівартість води; 4) врахування водогосподарської ситуації у басейні річки, що реалізується через визначення коефіцієнта дефіциту; 5) врахування якісного складу водних ресурсів різних ділянок водного джерела шляхом введення системи порівняльних коефіцієнтів класу якості води; 6) врахування впливу водогосподарських заходів на зміну водозабезпеченості водокористувачів; 7) поширення єдиних нормативів плати за використання поверхневих водних джерел на всіх водокористувачів, розташованих у басейні, незалежно від відомчої підпорядкованості та форми господарювання; 8) використання багаторічної достовірної інформації та нормованих методів оцінки якісних і кількісних характеристик водних ресурсів. Порядок розрахунків диференційованих нормативів плати за забір води з поверхневих водних джерел залежить від конкретних місцевих умов, що характеризують водозабезпеченість по довжині водотоку, якісного стану використовуваної води, дефіцитності водних ресурсів, розмірів водозбірної площі. За цією схемою вся процедура зводиться до: 1) збору та узагальнення гідрологічної, водогосподарської, економічної та екологічної інформації; 2) визначення граничних створів районів дії і розрахунку диференційованих нормативів плати залежно від водозабезпе-ченості (вплив водогосподарських заходів, регулювання та перерозподіл стоку); 3) визначення характеристик якісного стану водних ресурсів; 4) виділення дефіцитних районів по довжині водотоку; 5) визначення районів дії єдиної величини нормативу плати залежно від кількісних та якісних показників водних ресурсів; 6) узгодження (ув'язка) меж районів дії однакових нормативів плати за воду з урахуванням водозабезпеченості території, дефіцитності та якісного стану водних ресурсів; 7) визначення величини диференційованих нормативів плати за воду. Реалізацією цієї схеми у басейні Дніпра (у межах України) встановлено, що басейн за умовами водозабезпеченості та реалізації водогосподарських заходів поділяється на шість районів, за якістю дніпровської води – на 19 районів і за дефіцитністю водних ресурсів – на три райони.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Екологічні фонди та економічне стимулювання охорони ВР» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
