Вимоги до якості природних вод можуть бути дуже різноманітними. Це залежить від цільового призначення вод, наприклад господарсько-питного, рибогосподарського, для охолодження паросилового господарства, технологічних цілей промисловості, заводнення нафтових пластів і ін. Придатність води для різних потреб оцінюють за її фізичними, хімічними та біологічними показниками. 1. Найбільш вимогливими учасниками ВГК є господарсько-питне водопостачання, рибне господарство, харчова промисловість. Вибір і оцінку якості джерел централізованого господарсько-питного водопостачання мають здійснювати згідно з вимогами ГОСТ 17.1.03-77. «Правила выбора и оценка качества источников централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения» на підставі комплексної оцінки санітарного стану місця розміщення водозабірних споруд і прилеглої території для підземних джерел, а також вище і нижче водозабору для поверхневих джерел, якості води джерел з урахуванням вимог ДсанПіН «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарського питного водопостачання». 2. Господарсько-побутове водопостачання і рибне господарство. Основні вимоги до води господарсько-побутового водопостачання і рибного господарства наведені у 14.7. 3. Сільськогосподарське водоспоживання. Вода, призначена для напування сільськогосподарських тварин (і птиці також), повинна відповідати вимогам, які пред'являються до води для господарсько-питних цілей. Але для таких показників, як забарвлення, прозорість і запах, вимоги можуть бути дещо знижені. Бажана температура води повинна становити 8-15 °С. Допустимий ступінь мінералізації визначається її смаковими якостями. Зрощення водою, яка містить хлорид натрію, сульфат натрію та магнію, призводить до засолення ґрунту. Воду, що містить помірну кількість сульфату кальцію і карбонату магнію, можна використовувати для зрошення. 4. Вода для охолодження. Вода, яку використовують для охолодження діючих агрегатів, хімічної апаратури, доменних і мартенівських печей, інструментів, не повинна утворювати відкладів та біологічних обростань і спричиняти корозію поверхні. Причиною утворення відкладів є нестабільність складу природної води, наявність у ній неорганічних (піску, мулу, глини), органічних і мінеральних речовин. Уміст заліза повинен становити не більше 0,1 мг/л, карбонатів – не більше 2-7 мг екв/л.
5. Вода для технологічних цілей промисловості. Розрізняють воду: а) яку застосовують при добуванні, відмиванні, гідротранспортуванні, сортуванні й збагаченні корисних копалин та іншої сировини. У такій воді не допускається вміст низькодисперсних завислих частинок; б) що входить до складу продукції. У другому випадку вимоги до якості води специфічні й диктуються не тільки окремими видами виробництва, а й прийнятою технологічною схемою. У деяких випадках ці вимоги вищі за ті, які пред'являють до господарсько-питної води. 6. Вода для заводнення нафтових пластів. Вода, що закачується, має бути сумісною з пластовою водою і не спричиняти ускладнень при експлуатації систем збору й підготовки нафти. У воді може міститися до 2 мг/л механічних домішок, до 0,5 мг/л заліза, проте в ній не допускається вміст нафтопродуктів. Вимоги до води за твердістю і вмістом кисню нормами не регламентуються. Наявність у воді домішок вище допустимих норм може призвести до закупорювання пор фільтрувальної поверхні свердловини й зменшення шпаруватості і продуктивності шару через утворення у ньому нерозчинних сполук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вимоги користувачів до якості води» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
