Пізнє Середньовіччя, Ренесанс людство пройшло за широкого використання компаса, пороху, годинника, млина і лінзи. Компас ставив на "службу" людині магнітні поля — силу доти незнану. Порох, як і водяна пара, давав їй у руки енергію газів, так само, як млин — енергію повітря (вітряк) чи води (водяний млин). Лінзи (а ширше — оптичні пристрої) надзвичайно розширили кругозір (у прямому розумінні) людини, істотно поліпшили її побутові умови (хоча б застосування віконного скла), дали змогу фіксувати миттєвості буття (фотографія). XVIII ст. — час промислової революції. Винахідники розробляють дедалі досконаліші моделі механізмів, зокрема ткацьких станків (Дж. Харгрівс, Р. Аркрайт, Е. Карт-райт) та двигунів, зокрема, парового двигуна (Дж. Уайт). Можливості людини щодо переробки вторинних ресурсів збільшуються. XIX ст. прикметне тим, що вводить у життя людини електротехніку, а отже, і цілий новий клас природних явищ, матеріалів і процесів. Одночасно інтенсивно вивчаються і сфери застосування магнітних полів. Розробка в кінці XIX ст. методу електрозварювання засвідчила можливості синтезу в одній технології різних металів між собою за допомогою енергії поля. На черзі — прорив у глибини організації матерії. Коли фізики А. Беккерель і І. Пулюй наприкінці XIX ст. вивчали невідомі промені, ні вони, ні будь-хто інший, мабуть, не знали, що через півстоліття, у серпні 1945 p., це відкриття увінчається смертю сотень тисяч японців. Саме таким відрізком, мізерним в історичному вимірі, можна позначити час, який знадобився людині для "оволодіння" новими властивостями речовини, на цей раз — ядерними силами. І хоча звідусіль лунало і лунає голослів'я про "мирний атом", хоча атомні реактори дедалі більше застосовувалися на електростанціях, кораблях, супутниках, продукували вони не тільки струм: плутоній — ось їхнє улюблене "дитя", тобто "військовий атом". Останні ілюзії загалу, який на мить повірив у "мирні" наміри атому, безжалісно розвіяв Чорнобиль. І гіркий присмак від цього "зілля" нині відчуває чи не кожен із землян. А тим часом пошук не припинявся, і в руках з'явилася нова сила — сила термоядерного синтезу. Та знову її обволікли у мілітарні шати, знову здригаються люди від страху, пов'язаного з можливістю військового використання такого надбання. XX ст. відоме ще й тим, що в ньому люди освоюють численні інші класи речовин та процесів: полімери та синтетичні смоли, природні та штучні кристали, зокрема алмаз, напів- та надпровідники, композитні матеріали, синтетичні барвники, гігантська рать інших корисних (і не дуже) хімічних сполук та матеріалів, парафіни, гума, мінеральні добрива, асфальт, бітум тощо. Все це — реалії сьогодення, про які інколи важко сказати, що вони — ресурси вторинні. Можливо, є сенс увести ще один ієрархічний ступінь і вести мову про ресурси, так би мовити, третинні. Справді, коли люди добувають уранову руду, то який це ресурс? У кращому випадку, після низки процедур, з неї можна отримати електроенергію, тобто ресурс вторинний. І таких матеріалів, як уранова руда, людина видобуває дедалі більше. Вагомі здобутки має людина і в оволодінні таємницями живої речовини. З'ясовано тонкі механізми спадковості, взаємодії генів. На цій основі розвивається ціла сфера специфічної діяльності — генна інженерія, яка таїть не лише істотні плюси (вилікування спадкових хвороб, конструювання цінних у господарському плані штамів, сортів, порід тощо), а й величезні мінуси, аж до винайдення біологічних засобів тотального знищення людства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розширення предметної основи людської діяльності» з дисципліни «Екологічна культура»
