Біогеохімічний підхід до аналізу живої речовини, заснований на ідеях В.Вернадського, полягає передусім у зіставленні хімічного складу живих організмів зі складом інших природних систем – гірських порід, ґрунтів, вод, атмосферного повітря. Це створює можливості для системного аналізу біологічного кругообігу хімічних елементів, біогеохімічних циклів у ландшафтах і біосфері загалом. Інший спосіб пізнання міграційних циклів елементів у природних системах – детальне вивчення балансу хімічних елементів у системах різного рівня: від локального до глобального. Нині моделі кругообігу речовин краще розроблено для першого (елементарні ландшафти, катени) і останнього рівнів (біосфера). Для елементарних ландшафтно-геохімічних сис-тем моделі розробляють на основі інформації, яку отри-мують за стаціонарних досліджень. Моделі глобальних біогеохімічних циклів елементів мають поки що орієн-товний характер. І в тому, і в іншому разі набагато повніша інфо-рмація є про цикли макроелементів — кисню, азоту, вуглецю, фосфору, сірки. Цикли мікроелементів, пести-цидів та інших органічних речовин (поліциклічних ароматичних вуглеводів – ПАВ, поліхлорбіфенілів та ін.) вивчено ще слабо. У цілій низці випадків даних недостатньо для опису повного міграційного циклу яких-небудь елементів і сполук у природній системі. Тоді важливе значення мають багаторічні або сезонні ряди спостережень за тими або іншими середовищами, які мають високу динамічність і варіабельність (повіт-ря, вода). Таким чином, можна вирізнити два напрями до-слідження станів ландшафтів. Перший з них користуєть-ся ніби методом кларка, але з урахуванням тимчасових змін параметрів. Цей методичний напрям загалом пе-реважає зараз у здійсненні програми фонового геохімі-чного моніторингу в біосферних заповідниках і на стан-ціях моніторингу. Виконано дуже великий обсяг вимі-рювань різних показників, у низці випадків виявлено їх-ні динамічні коливання залежно від природних і техно-генних чинників. У цих дослідженнях, як правило, слабо враховують просторову диференціацію параметрів, ме-ханізми міграційних процесів і потоки речовин між бло-ками і компонентами ландшафту. Другий напрям – це аналіз фонового функціону-вання ландшафту на основі вивчення потоків і балансів речовини й енергії, біогеохімічних кругообігів елементів. Основною сферою застосування методів геохімії ландшафтів нині стало вирішення проблем довкілля, зо-крема виявлення кризових екологічних ситуацій через оцінку забруднення ландшафтів. Ландшафтно-геохімічні методи використовують на всіх стадіях оцінки стану ло-кальних і регіональних природно-антропогенних геосис-тем. На регіональному рівні такі оцінки містять такі бло-ки: -оцінку природного геохімічного фону регіону; -аналіз геохімічного впливу сільського господарст-ва на природні геосистеми; -оцінку стану і ступеня забруднення промислових центрів, впливи гірничодобувного виробництва на до-вкілля; -комплексне еколого-геохімічне картографування і районування території за ступенем забруднення на від-повідь реакціям і стійкості природних геосистем до тех-ногенних дій. 12.5 Етапи ландшафтно-геохімічних досліджень Ландшафтні, ландшафтно-геохімічні та геоло-го-екологічні дослідження містять чотири послідовні етапи: підготовчий, польовий, лабораторний і камераль-ної обробки інформації. Підготовчий етап ландшафтно-екологічних до-сліджень складається з: -планування робіт з визначенням території, масш-табів, термінів, завдань і кінцевих результатів робіт; -складання та затвердження проектно-кошторисної документації з визначенням сполучення компонентів усіх послідовних видів робіт, їх складу й обсягів; -збір та узагальнення попередніх досліджень на те-риторії робіт; складання попередньої схеми ландшафтної або ландшафтно-геохімічної структури території дослі-джень з визначенням точок або маршрутів польових спо-стережень. Точки спостережень розміщують у профільному або площинному варіантах. Профілі вибирають за лініями геохімі-чного сполучення ландшафтів. Цей вид дослідження раціона-льно вибирати при поглибленому вивченні закономірностей міграції хімічних елементів у разі достатнього обсягу інфор-мації про ландшафтну структуру території досліджень. Це дає змогу комплексного сполученого аналізу всіх компонен-тів ландшафту та використання багатьох аналітичних до-сліджень за рахунок скорочення загальних обсягів робіт. За правилом профільний варіант використовують на полігонах екологічного моніторингу, для дослідження рухомих форм хімічних елементів, розроблення науково-методичних питань ландшафтної екології. У площинному варіанті точки розта-шовують на сітці відповідно до масштабу дослідження. Від-стань між точками спостережень становить: 5 км – при мас-штабі 1: 500 000; 2 км – при масштабі 1:200 000, 1 км – при масштабі 1:100 000; 0,5 км – при масштабі 1:50 000; 0,25 км – при масштабі 1:25 000; 0,1-0,01 км – при масштабі 1:10 000. Площинний варіант застосовують найчастіше для визначення структури і складу техногенних аномалій та ореолів розсію-вання за умов відомого джерела антропогенного впливу на ландшафти або техногенного забруднення, а також у регіона-льних дослідженнях ландшафтно-екологічної структури те-риторій. Польовий етап у загальному випадку містить: -уточнення точок спостережень; -комплексний опис геоморфологічних, ботанічних гі-дрологічних, гідрогеологічних, ґрунтових ознак ландшафтів, прояву антропогенних і техногенних процесів; -відбір проб рослинності, ґрунтів, ґрунтоутворюваль-них порід, підземних і поверхневих вод, донних відкладень, іноді – ґрунтового й атмосферного повітря, промислових стоків і твердих скидів. Об’єкти польових спостережень – території ланд-шафтів і компоненти їхньої структури. Межі ландшафтів, антропогенні зміни природного стану, ознаки та джерела техногенного забруднення, визначені на попередній схемі ландшафтної або ландшафтно-геохімічної структури терито-рії, уточнюються маршрутами та розкриттям ґрунтових розрі-зів. Визначаються території та ділянки прояву екзогенних процесів, заболочування, підтоплення та антропогенних чинників їх посилення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Метод біогеохімічних циклів елементів» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
