Радіальна геохімічна структура ландшафту (R-аналіз)
Перший етап ландшафтно-геохімічного аналізу території – вивчення геохімічної диференціації вертикального профілю різних елементарних ландшафтів. Радіальна геохімічна структура ландшафту характери-зується низкою геохімічних коефіцієнтів. Так, для характеристики накопичення або винесення елементів у генетичних горизонтах ґрунтів щодо ґрунто-утворювальних порід використовують коефіцієнти радіаль-ної диференціації R, що є відношенням вмісту (валового або рухомого) хімічного елемента в тому або іншому генетичному горизонті ґрунту до його вмісту в ґрунтоутворювальній поро-ді. У кожному горизонті профілю, як правило, є кілька груп елементів з різною радіальною диференціацією, наприклад, сильного накопичення (Л>5), середнього накопичення (R = 2-5), винесення (R < 1) та ін. Ці групи або утворені ними ряди в першому наближенні відображають радіальну ґрунтово-геохімічну структуру елементарного ландшафту. Інший важливий складник радіальної структури ландшафтів – взаємодія в системах типу літосфера – рослин-ний покрив, ґрунт – рослини, порода – ґрунт – рослини та ін. Їх вивчення дає змогу встановити основні «фонові» типи зв’язків між живими організмами і довкіллям, що уможлив-лює визначення ступеня їхнього порушення в техногенних умовах. Конкретний метод оцінки інтенсивності біологічного поглинання елементів живими організмами, в основному ро-слинами, – зіставлення їхнього вмісту в золі рослин із вміс-том у живильному середовищі – породах, ґрунтах, водах. Запропонований Полиновим показник Перельман на-звав коефіцієнтом біологічного поглинання (Ах): Ах= , де l – вміст елемента в золі рослин; п — вміст цього ж елемента в ґрунтах. У літературі трапляються різні позначення (Кб, КБП) і модифікації цього коефіцієнта. Співвідношення мінеральних форм елементів у росли-нах і ґрунтах відображає ніби потенційну біогеохімічну рух-ливість елементів. Доступність елементів рослинам і ступінь використання ними рухомих форм елементів, що містяться в ґрунті, характеризує порівняння складу сухої речовини рос-лин і рухомих форм елементів (водорозчинних, сольових, органомінеральних), що витягуються з ґрунтів слабкими роз-чинниками. Це відношення називають коефіцієнтом біологіч-ної рухливості (Вх), який у більшості елементів, як правило, набагато вищий, ніж Ах, розрахований для валового вмісту. Окрім біофільності, потенційної і актуальної біогео-хімічної рухливості, що характеризуються коефіцієнтами Ах і Вх, є низка інших загальних і приватних показників. На-приклад, Глазовська запропонувала коефіцієнт біогеохімічної активності KB – відношення споживання елемента живою речовиною в рік до його винесення з іонним стоком з конти-нентів в океан або з великих річкових басейнів; коефіцієнт деструкційної активності Ка — відношення надходження елемента в біосферу (видобуток, складування) до споживання рослинністю та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Радіальна геохімічна структура ландшафту (R-аналіз)» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
