Як і інші глобальні геохімічні константи, кларки живої речовини лише умовно характеризують середній хімічний склад організмів Землі. Між складом живої речовини і земної кори загалом немає прямої пропорційної залежності. У складі літосфери за масою переважають слабо рухомі елементи – кремній, за-лізо, алюміній, яких мало в живих організмах. Кисень, якого багато і в живих організмах, і в літосфері, міститься в них у різних формах: в організмах він разом з воднем утворює воду й органічні сполуки, а в літосфері він входить до складу силі-катів, оксидів, органогенних порід та інших сполук. Живі ор-ганізми вибірково поглинають з довкілля тільки доступні їм рухомі форми елементів. Тому вони збагачені так званими біофілами–фосфором, сіркою, калієм, бором. Як правило, використовують три основні методи ви-раження хімічного складу біологічних об’єктів: з розрахунку на живу (сиру) масу організму, на масу сухої органічної речо-вини і на золу, тобто на кількість мінеральних речовин, що містяться в організмі. Кожний з цих способів розрахунку застосовується в різних цілях. За порівняння складу живої речовини і літосфери використовують, як правило, дані про вміст хімічних елементів у золі. На глобальному рівні одні з найзагальніших параметрів, що характеризують специфіку хімічного складу біосфери, – кларки концентрації елементів, розраховані на сиру масу живої речовини, які Перельман назвав біофільністю елементів. Найбільшу біофільність мають вуглець (7800 КК), азот (160 КК) і водень (70 КК). Ви-сока біофільность у сірки, фосфору, кальцію, калію, бору, брому, цинку, йоду, срібла. Хімічний склад рослин залежить від двох головних чинників: 1.Ландшафтно-геохімічного (екологічного), який визначає геохімічну обстановку росту рослин (рівні вмісту елементів у живильному середовищі, рухомі, доступні для рослин форми знаходження). 2.Генетичного, що визначає біогеохімічну спеціаліза-цію окремих родин, родів і видів рослин. Кларки літосфери, гідросфери і живої речовини по-стійно уточнюють і деталізують для окремих районів, типів гірських порід, класів вод і систематичних груп рослин. Разом з перевагами (масовість, зіставність та ін.) метод кларків має низку недоліків, передусім пов’язаних із зайвою узагальненістю даних, отриманих у результаті їх-ньої статистичної обробки, а найголовніше – відсутністю цілісного підходу до таких складних систем, якими є ланд-шафти. Тому у здійсненні фонового геохімічного моніто-рингу дані, отримані за допомогою методу кларків, по-винні поєднуватися з виокремленням і детальним вивчен-ням ландшафтно-геохімічних систем і їхньої геохімічної структури.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кларки живої речовини» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
