Завдяки процесу газообміну на межі поділу «атмосфера – вода» здійснюється надходження у водний об’єкт речовин, що мають резервний фонд в атмосфері, і повернення цих речовин з водного об’єкта до резервного фонду. Один з важливих окремих випадків газообміну – процес атмосферної реаерації, завдяки якому відбувається надходження у водний об’єкт великої частини кисню. Інтенсивність і напрямок газообміну визначаються відхиленням концентрації газу у воді від концентрації насичення CS. Величина концентрації насичення залежить від природи речовини і фізичних умов у водному об’єкті – температури і тиску. При концентраціях, більших CS, газ випаровується в атмосферу, а при концентраціях, менших CS, газ поглинається водною масою. Сорбція – поглинання домішок зваженими речо-винами, донними відкладеннями і поверхнями тіл гідро-біонтів. Найенергійніше сорбують колоїдні частинки і органічні речовини, що перебувають у дисоційованому молекулярному стані. В основі процесу лежить явище адсорбції. Швидкість накопичення речовини в одиниці маси сорбенту пропорційна його ненасиченості щодо цієї речовини, концентрації речовини у воді й обернено пропорційна вмісту речовини в сорбенті. Приклади нормованих речовин, здатних до сорбції, – важкі мета-ли і ПАР. Водні об’єкти завжди містять деяку кількість зважених речовин неорганічного і органічного похо-дження. Осадження характеризується здатністю зваже-них частинок випадати на дно під дією сили тяжіння. Процес переходу частинок з донних відкладень у зва-жений стан називається каламученням. Він відбувається під дією вертикальної швидкості турбулентного потоку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фізичні механізми самоочищення» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
