Для прогнозування споживання та його регулювання використовуються такі показники: 1. Фонд споживання — вартість усіх фактично спожитих чи придбаних населенням і закладами невиробничої сфери спожив-чих благ у матеріально-речовій формі. 2. Склад фонду споживання (у відсотках). 3. Особисте споживання населення. 4. Матеріальні витрати у закладах та установах, які обслуго-вують населення. 5. Ресурси для споживання і невиробничого будівництва в на-ціональному доході. 6. Споживання продуктів і товарів у натуральному виразі в розрахунку на душу населення, на сто сімей. Студенти повинні знати, що особисте споживання слід розу-міти як: • природне біологічне явище, коли йдеться про харчування; • фізичне, коли йдеться про споживання світла, теплоти, житла, одягу, взуття; • духовне, коли йдеться про користування духовними благами; • економічне явище, коли реалізується основна мета виробництва, обміну і розподілу продукту, бо продукт урешті-решт виробляється для споживання; • соціальне явище, коли йдеться про зіставлення сьогодніш-нього пенсіонера та бізнесмена. Таким чином, особисте споживання — це споживання благ і послуг, які перебувають у приватній власності сімей чи індивідів. Воно саморегулюється під впливом збільшення і розвитку виробництва, зростання доходів, зміни цін на товари і послуги. Матеріальну основу особистого споживання утворюють засо-би особистого споживання, тобто предмети споживання і послуги з продукту поточного виробництва (харчі, теплота, електроенер-гія тощо) і знос засобів споживання тривалого вжитку (житло, меблі, транспортні засоби, книги тощо), створених у попередні виробничі періоди. Як відомо, більша частина засобів споживан-ня надходить у споживання через ринок, тому їх обсяг визнача-ється купівельною спроможністю громадян, грошовими дохода-ми, які вони одержують через систему розподілу (винагороди за працю, пенсії, стипендії тощо). Інша частина засобів особисто- го споживання (переважно послуги) споживається через систему спільного задоволення потреб (безплатно). Ще інша частина за-собів споживання створюється в особистих підсобних і домашніх господарствах громадян. На структуру споживання впливають економічний розвиток країни; праця (розумова, фізична), вік і стать людини, кліматичні умови; соціальні умови (наприклад, місто, село), національні особливості, вихованість, зв’язки тощо. Оптимальна структура спо-живання — це висококалорійний раціон харчування, це добре спланований гардероб (одяг, взуття), це розумно організовані ро-бота і побут, і весь життєвий процес. Структура споживання має такі основні ознаки: • співвідношення між окремими видами витрат населення на придбання благ і послуг; • співвідношення ресурсів поточного споживання і нагрома-дження споживчого майна; • співвідношення ресурсів поточного споживання і невироб-ничих капітальних вкладень; • співвідношення у нагромадженні майна сімейного і індиві-дуального користування і сумісного споживання; • співвідношення шляхів та каналів надходження у спожи-вання тих чи інших благ (торгівля, колгоспи, самозаготівля, під-собні господарства тощо). У перехідний період до ринкової економіки особисте спожи-вання може мати такі форми, як індивідуально-сімейна, колективна та колективно-сімейна. У свою чергу, особисте споживання може бути платним і безплатним. Загальне споживання — це споживання засобів, що перебу- вають у державній чи колективній власності, яке може бути пла-тним чи безплатним. Вони можуть прогнозуватись, плануватись, регулюватись. Споживання в цілому повинно мати чітко виважені організа-ційні, юридичні, власницькі та податкові межі, ґрунтуватись на рівновазі між попитом та пропозицією, між власне споживанням і нагромадженням. З цього приводу Верховна Рада приймає Закон про держав-ний бюджет, де передбачаються розміри сумісного споживання через: • фінансування заходів, пов’язаних із здійсненням державного регулювання цін (дотація на газ, торф, будівельні матеріали для індивідуальних забудовників та житлово-будівельних кооперати-вів, здешевлення вартості будівництва житла молодіжно-житловими комплексами, житлово-комунальне господарство, відшкоду-вання різниці в цінах на обслуговування ліфтів у будинках житло-во-будівельних кооперативів, збитки житлово-комунального господарства Академії наук України, авіалінії); • фінансування соціально-культурних закладів і установ, у тому числі освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та молодіжних заходів; • фінансування відомчих закладів соціально-культурної сфери; • фінансування науки; • фінансування житлово-комунального господарства; • реставрацію пам’яток архітектури.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУТНІСТЬ І ЗМІСТ СПОЖИВАННЯ» з дисципліни «Соціальна інфраструктура і політика»
