Водні антропогенні ландшафти виникають у про-цесі створення штучних водоймищ і водотоків. У структурі водних антропогенних ландшафтів Украї-ни переважають водосховища, ставки та канали. Водосховища – основа водних антропогенних ланд-шафтів України. Більшість водосховищ України внаслідок невеликих розмірів є складовими частинами наземних ланд-шафтів фізико-географічних районів. У їх ландшафтній стру-ктурі домінує мілководний тип ландшафту. Всю акваторію він займає на акваторіях малих і середніх річок. Багатство рослинного і тваринного світу зробили цей тип ландшафту придатним для потреб рекреації. Настане час, коли мілковод-ні водосховища перетворяться у низинні болота. Глибоково-дний тип ландшафту характерний для невеликої кількості во-досховищ, де він займає від 24 до 62% площі водойм. На во-досховищах Дніпра і Дністра цей тип ландшафту пануючий. Накопичення намулу тут продовжується активно і в зрілу стадію розвитку, постійно зростає концентрація органічної речовини. Ставки – характерна ознака ландшафтів України. Маючи значні розміри та об’єми води, вони являють собою урочища або групу урочищ відповідного типу місцевостей наземних ландшафтів. Саме належністю до певного типу міс-цевостей визначаються основні ознаки ставків – розміри та морфологія, інтенсивність замулення. Ставки поширені у лісостепу, степу, менше − на Поліссі. Канали – антропогенна «річкова мережа» України, створена протягом ХХ ст. Їх довжина перевищує довжину русел річок першого та другого порядків. Існуючі канали розподіляють на 2 типи: річкові та магістральні. Для України характерними є річкові канали. Вони створені шляхом погли-блення та випрямлення натуральних русел річок або в запла-вах з метою осушення. Їх будівництво активно велося у 60-70-х р. ХХ ст. У 80-х роках русла річок меліоровані (замінені каналами) вздовж 18 000 км2, верхів’я річок, а також їх при-токи, перетворені в систему каналів. Схили каналів не закріп-лені, часто розливаються, що призводить до їх замулення і заростання болотною рудеральною рослинністю (рудеральні рослини – рослини, що ростуть на засмічених місцях, уздовж доріг тощо). Річкові канали виконують дві функції: знижують рі-вень ґрунтових вод у заплавах, болотах з метою більш раціо-нального використання зволожених земель або відводять во-ду з основного русла в заплави, ставки, на млини, турбіни електростанцій, заводи. Після завершення експлуатації кана-ли заростають і поступово перетворюються у лінійно витяг-нуті болота або сухі, інколи з вологим дном пониження. На-туральними аналогами покинутих каналів є стариці та сухі русла річок. Інколи їх важко розрізнити. Проте від річки ка-нал відрізняє водний режим, від стариці – високі (до 1,5 м), незаболочені береги. Поширені в степу, лісостепу (АРК, До-нецька, Одеська та Миколаївська області). Канали, як і став-ки, докорінно перебудовують ландшафтну структуру русел річок та їх заплав.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Водні антропогенні ландшафти» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
