На розташування сільських населених пунктів впливали різні чинники – природні, історичні й екологічні. Природні чинники завжди мали вирішальне значення, однак за останнє десятиріччя роль екологічних чинників помітно зросла. Більше 360 населених пунктів «перенесено» на вододіли при будівництві каскадів водосховищ на Дніпрі та Дністрі; десятки нових сіл побудовано для жителів Чорнобильської зони, села формуються біля розробок корисних копалин, об’єктів сільського виробництва. Значно зросла площа сільських селітебних ландшафтів за рахунок дачних масивів. Як тип ландшафту села більш стародавні, ніж міські поселення. На території України почали формуватися у піз-ньому палеоліті (35-40 тис. р.). У подальшому система сіль-ських поселень постійно розширювалась, села неодноразово змінювали своє місце розташування, зникали і знову відро-джувались, охоплюючи все нові й нові території. Першими зазнають зміни рослинність і пов’язаний з нею тваринний світ. Тут переважають насадження плодових дерев і кущів, а також овочеві культури. Ґрунти присадибних ділянок добре угноєні, доглянуті та інтенсивно використову-ються. Будівлі та розорювання змінюють поверхневий стік у селах: у смузі мішаних лісів характерні канали для відведен-ня зайвих вод, у степу і лісостепу – дамби для їх затримки. У кожному селі пробурені свердловини і побудовані колодязі, що дозволяє частково використовувати підземні води. У «старих» селах помітно змінений рельєф: терасові круті схи-ли, засипані невеликі яри, кар’єри. Крім природних компонентів, докорінно перебудову-ються ландшафтні комплекси. У сучасній структурі селітеб-них ландшафтів домінують власне антропогенні; ландшафт-но-технічні і частково натуральні комплекси. В Україні мало придатними для заселення вважаються останцево-вододільний і вододільний типи місцевостей. Вони характе-ризуються глибокими заляганнями ґрунтових вод, несприят-ливим для життя людей вітровим режимом і наявністю родю-чих ґрунтів. Завдяки цьому сіл тут мало, вони невеликі, часто займають верхів’я улоговин, ставків. У ландшафтній струк-турі домінують антропогенні урочища присадибних ділянок і городів, ландшафтно-техногенні комплекси житлових і гос-подарських споруд. Порічковий тип місцевостей щільно заселений повсю-дно. На Середньому Придністров’ї, Правобережжі Дніпра, Волинській і Середньоруській височинах та схилах долин рі-чок розташовано 78% сіл. Цьому сприяють близькість до річ-кової води та неглибоке залягання ґрунтових вод у балках, сприятливі мікрокліматичні умови. Житлові будинки, дороги, господарські споруди, городи і сади розташовані на штучних терасах або в нішах схилів долин річок і балок. Техногенні комплекси займають 38 % селітебних ландшафтів. Антропо-генні урочища садів і городів у прирічкових селах займають родючі землі заплав або привододільних просторів. Структу-ру сільських селітебних ландшафтів, що стосуються схилово-го типу місцевостей, ускладнюють натуральні ландшафтні комплекси – ділянки лісу, яри і балки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сільські селітебні ландшафти» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
