До цього часу вклад РКТ в руйнування озоносфери оцінувався тільки теоретично без проведення будь-яких цільових вимірювань з космосу або з поверхні Землі. При теоретичній оцінці кількості О 3 , що руйнується при запусках ракет, необхідно розглядати складний процес взаємодії продуктів згоряння ракетного палива з компонентами атмосфери, під час якого одночасно протікають газодинамічні, хімічні(гомогенні і гетерогенні), а також фотохімічні процеси, які описуються складними математичними моделями. Однак із розглянутих вище результатів теоретичних досліджень видно, що по-перше, окремі пуски навіть таких потужних ракет, як “Енергія” і “Спейс Шаттл” спричинюють лише локальну і порівняно короткочасну дію на стратосферний озон, по-друге, навіть при підвищеній інтенсивності пусків (щомісячні пуски на протязі чотирьох років) глобальне зниження загального вмісту озону мале. Згідно з оцінками в роботі [31] при передбачуваних на початку 70-х років інтенсивності запусків ракет "Спейс Шаттл" (60 пусків щорічно) вміст озону в діапазоні висот 15-50км може понизитись на ~ 0,56%, а при щорічних 9 пусках ракет "Спейс Шаттл" і 6 пусках ракет "Титан IV"(запуски 80-х років), зменшення кількості О 3 в тому ж діапазоні висот не перевищує ~ 0,1%. Це суперечить результатам, опублікованим в роботах [34, 35], згідно з якими доля РКТ в руйнуванні озонового шару від загальної антропогенної дії на атмосферу (з врахуванням зниження виробництва фреонів згідно з Монреальським протоколом) складе до 2005р не менше 10%. Ця оцінка здається дуже завищеною, виходячи із співвідношення викидів ракетних палив (в першу чергу продуктів згоряння озоноактивних компонентів) з врахуванням інтенсивності запусків різних ракет з їх природними джерелами та іншими антропогенними джерелами забруднення НПС.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінка впливу РКТ в загальне руйнування озону» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
