Найбільш важливими параметрами шуму є звуковий тиск, інтенсивність звука, звукова потужність та частотний спектр (див. розділ 1.4.4). В інженерній практиці перші три параметри визначають у логарифмічних одиницях, що пояснюється двома причинами: 1) реакція слухового апарату людини на різну чутність має логарифмічний характер; 2) діапазон зміни цих параметрів надто великий. Людина сприймає звук від 0 (нульовий поріг) до 140 дБ (больовий поріг). Звуковий тиск може оцінюватись у напрямі максимального випромінювання або у границях заданих просторів кутів, таким чином визначаються просторові характеристики джерела. Звукова потужність – це інтегральна характеристика шуму, який спричиняється джерелом. Рівень звукової потужності L p , дБ визначається відносно порогової потужності Р 0 =10 -12 Вт за формулою: L p =10lg(P/P 0 ). (5.44) Звукова потужність є мірою швидкості випромінювання звукової енергії, тобто звуковою енергією, віднесеною до одиниці часу. Зона слухового сприйняття людини обмежена за частотою значеннями 16...20000 Гц. Звук з частотою нижче 20 Гц називається інфразвуком, вище 20000 Гц – ультразвуком. В інженерній практиці прийнято вести вимірювання та розрахунки в октавних смугах частот з середньогеометричним частотами: 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц. За фронт акустичного збурення приймається границя між збуреною і незбуреною областями середовищами. Лінії, дотичні до яких в кожній точці співпадають з напрямком поширення хвилі, називаються звуковими променями. В однорідному середовищі – це прямі лінії. В неоднорідному середовищі із змінним в просторі хвильовим опором ρс або із змінною швидкістю самого середовища промені викривляються. Їх кривизна в даній точці визначається зміною так званої ефективної швидкості звука – векторної суми швидкості поширення збурення відносно середовища (с) і швидкості “зносу” збурення потоком речовини перед фронтом. В атмосфері такі потоки створюються вітром.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні параметри шуму» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
