Найбільш шкідливими для НПС компонентами ракетного палива є гідразинові палива. В результаті попадання гідразинового палива в грунт при його розкладі утворюється вода, вуглекислий газ і молекулярний азот, а також ряд токсичних продуктів: диметиламін С 2 Н 7 (ДМА), нітрозодиметиламін С 2 Н 5 N 2 O (НДМА), метилендиметилгідразин С 3 Н 8 N (МДМГ), тетра- метилтетразен (ТМТ), формальдегід Н 2 СО (ФА), синильна кислота НСN. Такі палива міцно зв’язуються з органо-мінеральним комплексом грунту, можуть утворювати стійкі сполуки з вугільною кислотою, при попаданні в грунт гідразинові палива можуть тривалий час (місяці, роки) зберігатись, накопичуватись в поверхневому шарі і мігрувати в більш глибокі шари. Гідразинові палива поглинаються (сорбуються) ґрунтами за іонно-обмінним механізмом: чим вища катіонообмінна ємність грунту, тим більший ступінь поглинання гідразинових палив. Глинисті грунти сорбують гідразинові палива на 70-90 %, а піщані – на 2-46 %. За сорбційною здатністю щодо гідразинових палив грунти розташовують в такій послідовності: поверхневий горизонт, мул озерний, мул річковий, глина, пісок, а за ступенем поглинання – поверхневий горизонт, глина, мул озерний, мул річковий, пісок. Зниження концентрації гідразинових палив в грунті відбувається нерівномірно: найбільш різко знижується вміст за перші 5 днів, що свідчить як про інтенсивне поглинання гідразинових палив елементами грунту, так і наявністю процесів розкладу гідразинових палив на НДМА і ФА, концентрації яких за першу добу після виливу збільшуються в 2 рази. Ступінь розкладу гідразинових палив до ДМА залежить від їх вихідної концентрації і від природи зразка грунту. Із збільшенням концентрації гідразинових палив спостерігається зменшення ступеню їх розкладу, який приймає максимальне значення в поверхневому горизонті, для піску – він на порядок нижче, ніж для поверхневого горизонту. Крім розкладу, поглинання та окислення спостерігається також випаровування гідразинових палив з поверхні грунту (при концентрації НДМГ 1000 мг/кг з поверхні за добу випаровується 0,3 % палива). У грунтів відмічається низький ступінь десорбції гідразинових палив. Із глин палива вимиваються в кількості біля 2,7 %, а з піску – біля 30 %. На процес десорбції впливають початкова концентрація гідразинових палив і природа зразка грунту (більш суттєвий вплив другого фактору). Максимальний ступінь десорбції характерний для річкового мулу; для піску і глини – мінімальний, оскільки мінеральні складові піску і глини більш міцно утримують гідразинові палива. Процес десорбції відбувається нерівномірно: 70-85% палив десорбуються першою порцією води, потім процес уповільнюється. Менш міцно утримується ДМА і вилучається при промивці в першу чергу. Гідразинові палива та їх похідні завдяки своїй високій розчинності і стабільності в грунті мають властивість мігрувати вздовж профілю грунту. Міграційна здатність гідразинових палив (сорбція і глибина проникнення в грунт) зумовлена типом грунту, поглинальною здатністю, водним режимом, кількістю КРП, що надійшов на поверхню. При виливі на підзолистий грунт через два місяці гідразинові палива і продукти їх окислення можуть проникати на глибину 50-70 см. Чим вище концентрація забруднювачів на поверхні, тим на більшу глибину вони мігрують.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вплив КРП на грунтово-рослинний покрив» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
