Райони падіння частин ракет-носіїв, що відокремлюються
Схеми активної дільниці траєкторій РН розраховуються таким чином, щоб відповідні їм траси проходили над малонаселеними районами, а частини РН, що відокремлюються, потрапляли в спеціально виділені для цього райони. Для приземлення ЧВ ракет при штатному забезпеченні запусків КА використовуються райони океану або суші, виділені під райони падіння (РП). Внаслідок особливостей географічного розташування космодромів континентальні РП є тільки в Росії та Китаї. У решти країн РП розташовані в акваторіях океанів. Морські і сухопутні РП використовуються тимчасово на термін від 3 до 10 діб і менше на період забезпечення конкретного запуску КА. Райони падіння мають форму многокутника або еліпса площею ∼1500–5000 км 2 і розташовані на відстанях від точки старту до ∼ 800 км при двоступеневому і до ∼ 2500 км при триступеневому виведенні КА [1]. Вздовж кожної траси пуску РН відчужується декілька районів для падіння різноманітних ЧВ різних носіїв, причому частина з них відчужується для постійного використання, решта – на період проведення пусків. Відчуження кожного району пов’язане з труднощами організаційного та економічного характеру, зумовленими необхідністю забезпечення безпеки при падінні ЧВ і збитком, заподіяним народному господарству при вилученні земельних площ із використання в різних галузях народного господарства і при їх експлуатації. Крім труднощів з вибором зон відчуження на прилеглій до кожної траси траєкторії існує певна ймовірність нанесення шкоди людям, народногосподарським та іншим об’єктам, зумовлена можливими відказами ракет-носіїв на активній дільниці та їх падінням вздовж трас пусків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Райони падіння частин ракет-носіїв, що відокремлюються» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
