Кожна людина сприймає шум по-різному. Багато залежить від віку (максимальна чутливість слуху у людини – в віці 14–19 років), темпераменту, стану здоров’я, навколишнього середовища. Найбільш чутливі до дії шуму діти та люди похилого віку. У школярів, які вчаться в умовах проникаючого шуму вище 45 дБА, спостерігається зниження слухової чутливості внаслідок втомлюваності органів слуху, порушення дії вегетативної системи, у дітей відмічаються підвищена стомлюваність та головні болі [2]. 71 Шум є одним з найбільш сильних подразнювачів в нічний час: він порушує сон та відпочинок людини. Дослідження впливу шуму на живі організми засвідчили розвиток у них загальної неспецифічної реакції, яка характеризується зниженням споживання кисню всіма тканинами головного мозку, дистрофічними змінами в мозку та внутрішніх органах, появою судинних розладів, біохімічними змінами у внутрішніх органах, що свідчить про напруженість захисно-пристосувальних сил організму. Специфічним діянням шуму є діяння його на слуховий аналізатор. При діянні звуку має місце фізіологічне явище пристосування чутливості слухового аналізатора до різних рівнів сили звуку – адаптація, яка грає захисну роль: слухова чутливість знижується приблизно на 10 дБ, внаслідок чого менше звукової енергії попадає у внутрішнє вухо, де розташований слуховий аналізатор людини. При тривалому діянні інтенсивних звуків наступає слухова втома. В виникненні слухової втоми приймає участь центральна нервова система. Слухова втома визначається тимчасовим погіршенням слуху. Подібне явище спостерігається, наприклад, після діяння авіаційного шуму. Стійка втрата слуху – глухота виникає внаслідок тривалого (5–8 років) впливу шуму і недостатнього відпочинку для повного відновлення слуху. В індустріальному світі прийнято вважати, що з віком неминуче відбувається втрата слуху. Однак дослідження, здійснені в районі поселення племені маба в Судані, виявили вражаючий факт – у представників цього племені, які проживають в тихому акустичному оточенні, майже не спостерігається випадків погіршення слуху, пов’язаного з віком. Порівняльні обслідування населення західних країн та Африки показали, що слухові сприйняття 80-річного жителя Центральної Африки такі ж, як і у 18-річного ньюйоркця. Звідси висновок: природну вікову втрату слуху може суттєво прискорити несприятливе звукове оточення. При тривалому діянні шуму навіть невеликих рівнів слуховим змінам передують зміни в інших функціональних системах організму, в першу чергу в центральній нервовій системі. В основі цих змін лежать зміни активності мозкових клітин, порушення режиму їх роботи внаслідок широкого поширення збудження із слухового аналізатора по всьому головному мозку. Це призводить до порушення сну, підвищеної втомлюваності, 72 роздратованості, зміни психіки, що виявляється в пригніченому настрої, емоційній неврівноваженості. Під впливом шуму збуджуються центри головного мозку, регулюючі функції залоз внутрішньої секреції і біоритми, що може призвести до зміни частоти ударів серця за хвилину, частоти дихання, кров’яного тиску, викликати зміни в крові і розширення зіниць. Шум сприяє розвитку гіпертонічної хвороби, захворюванням виразки шлунку та дванадцятипалої кишки. Високі рівні шуму, наприклад, шуму реактивних літаків понад 120 дБ можуть стимулювати подразнення вестибулярного апарату, виникає головокружіння. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) шум діє як відволікаючий подразнювач, він може заважати сприйняттю мови, впливати на розумову діяльність, погіршуючи процеси збору та обробки інформації, впливати на психофізіологічний стан людини. При наявності шуму зростає приблизно на 15 % загальна захворюваність людини. При кожному збільшенні на 10 дБ захворюваність збільшується в 1,2–1,3 рази, знижується продуктивність праці. В умовах шуму (наприклад, в лікарні, розташованій поблизу аеропорту) одужування хворих проходить повільніше і гірше. Траплялись випадки, коли у жінок, що працювали в період вагітності в шумних умовах, народжувались діти з порушенням слуху. За даними ВОЗ приблизно 40–45 % населення відчувають шкідливе діяння шуму, 10 % мають підвищену чутливість до шуму, в них швидко розвивається шумова хвороба. Надзвичайно шкідливий вплив на живі організми викликає інфразвук. Інфразвукові коливання передають інформацію про подразнювачі в нервові центри і викликають рефлекторні реакції інших органів та систем. Цим шляхом механічна енергія інфразвуків перетворюється в теплову та частково в енергію біохімічних і біоелектричних процесів, що характеризують відповідну реакцію живого організму на інфразвуковий подразнювач. Найбільш фізіологічно активними для живого організму є частоти від 2 до 17 Гц внаслідок резонансних явищ внутрішніх органів. Звуковий удар, що виникає при польотах надзвукових літаків, може викликати у людей та тварин роздратування від слабкої психофізіологічної реакції до захисно-оборонних реакцій (переляку, здригання, пробудження від сну тощо). При діянні звукового удару лякаються діти, школярі відволікаються від занять. Звуковий удар в зонах інтенсивного звучання може викликати зниження працездатності людини, особливо при виконанні робіт, що потребують напруженої уваги, точних рухів та акуратності. Звуковий удар може спричинити сходження снігових лавин в гірських районах. Чутливі до звукового удару скакові коні, олені, морські тварини. Звуковий удар супроводжується вібраціями елементів конструкцій і вікон, їх руйнуванням.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вплив шуму на людину і довкілля» з дисципліни «Екологія, авіація і космос»
