"Оксамитові революції" рубежу 80-90-х рр. XX ст. Еволюція держави і права країн Східної Європи (на прикладі Угорщини)
Першою «революцією з прикметником» напевно слід вважати «оксамитову революцію» 1989 року в Чехії, коли опозиція на чолі з В. Гавелом змогла ненасильницьким шляхом усунути комуністів від влади та вийти з-під впливу Кремля. Революції навіть у своєму незавершеному вигляді досягають глибокого зрушення у свідомості людей. Звичайно, неуспішну революцію можна назвати „бунтом”, заворушенням”, що зазвичай і роблять ті, хто її придушує. Але думка її учасників важить не менше, а історія розставляє остаточні крапки над „і”. Революційність тих подій – не стільки в інституційних результатах, скільки – в особливостях процесу і змінах у соціальній психології: залученні широких верств народу, рішучій націленості учасників масових політичних акцій на розвал старого ладу, на повалення влади з (можливим) застосуванням насильства, в змінах у суспільній свідомості. Особливо зростає роль народно-демократичних сил у багатьох європейських країнах і на теренах СНД після низки мирних, оксамитових революцій наприкінці ХХ — на початку ХХI ст. «Оксамитові революції» в Східній Європі, та й сам розпад СРСР значною мірою були «справжніми» революціями. Інакше кажучи, вони відбувалися досить спонтанно. Понад те, вибори були результатом цих революцій. У нас все сталося навпаки — революція була викликана виборами. Влада не намагалася скасувати чи заборонити вибори як такі, а прагнула повернути їх перебіг у свій бік. За такої ситуації політика влади виглядає як порушення, нехай і масове, чинного законодавства. Порушники потрапляють під дію Кримінального кодексу, і політична відповідальність, формою якої є люстрації, загалом тут ні до чого. До того ж закон передбачає недопущення порушників до процесу виборів у майбутньому, що вже є формою тієї самої люстрації. До моделі "оксамитової революції" найбільше тяжіє Угорщина, де застосовується консервативно-неоліберальна теорія з поступовим відходом держави від домінування в економіці та переходом до ринкових відносин, що розпочався ще у 80-х роках. Характерною рисою початку 90-х років в Угорщині став високий рівень соціального захисту населення, хоча це призвело до зростання бюджетного дефіциту, що становив у 1994р. 8-9% ВНП. Польща та Чехія розпочали реформи за моделлю "шокової терапії". Через складне макроекономічне становище першою було обрано шлях швидкої та активної стабілізаційної стратегії, тоді як Чехія мала змогу відразу здійснювати стратегію лібералізації та структурної перебудови. Тому у цій країні темпи економічного відновлення були повільнішими, ніж у Польщі, однак показникиінфляції та зайнятості - значно кращі. Це, безперечно, сприяло розширенню соціальної бази реформ та їхній ефективнішій реалізації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «"Оксамитові революції" рубежу 80-90-х рр. XX ст. Еволюція держави і права країн Східної Європи (на прикладі Угорщини)» з дисципліни «Всесвітня історія»
