Еволюція буржуазного кримінального права та пенітенціарної системи (ХУІІІ-ХХ ст.) - причини і наслідки
Кримінальне право. Якщо проаналізувати позитивні зміни у карному праві провідних буржуазних держав у XIX ст., можна відзначити такі спільні моменти: а) звужується сфера застосування смертної кари (як правило, майнові злочини караються позбавленням волі, а не стратою); б) проходить поступове скасування тілесних покарань; в) законодавець веде пошук засобів для боротьби із рецедивною злочинністю; г) пом'якшується підхід до неповнолітніх та осіб, які вчинили злочин з необережності; д) різко скорочується сфера застосування заслання у колонії як особливої форми покарання за карні злочини і проступки; є) передбачаються умовні покарання та дострокове звільнення злочинців, що стали на шлях виправлення; е) законодавець силою санкцій намагається боротися не тільки зі здійсненими деліктами, а й супроводжуючими причинами і явищами (наприклад, примусово лікувати хронічних алкоголіків-злочинців). Пенітенціарної системи. Проте, смертна кара зберігається у законодавстві усіх, без винятку, країн світу. Спроби німецького рейхстагу при першому обговоренні Карного кодексу 1871 р. виключити смертну кару з переліку покарань зіткнулися з рішучим опором виконавчої влади в особі канцлера. Законодавство буржуазних країн в цей період передбачає дуже жорсткі заходи не тільки щодо революційних груп і організацій (наприклад, анархістів), але й проти неекстремістських політичних течій. У Німеччині, Японії, Франції, інших країнах приймаються закони, за якими карному переслідуванню піддаються члени соціалістичних партій, міжнародних робітничих організацій, учасники мітингів і страйків. XX ст., і особливо його друга половина ознаменувалися такими еволюційними змінами в карному законодавстві, судовій кримінальній практиці та у системі покарань за карні злочини: а) після Другої світової війни повсюдно, без винятку, перестають вважатися карними злочинами політичні дії, не пов'язані із застосуванням насильства. Навіть заклики до зміни суспільного ладу чи до порушення територіальної цілісності держави не переслідуються, якщо тільки така пропаганда не пов'язана з терористичною діяльністю; б) законодавець встановлює посилену і безстрокову відповідальність за злочини проти людства, геноцид за расовою чи етнічною ознакою; в) залишається і навіть посилюється відповідальність за майнові злочини, пов'язані з ухиленням від сплати податків. Держава намагається захистити свої економічні інтереси з допомогою дуже жорстких санкцій; г) широко застосовуються покарання, не пов'язані з позбавленням волі. В правовій думці утверджується переконання, що перебування в місцях позбавлення волі допомагає професійній злочинності рекрутувати нові кадри. Крім того, утримання в'язнів лягає важким тягарем на державний бюджет. Штраф, суспільні роботи, заборона займатися певними видами діяльності та інші покарання, не пов'язані із позбавленням волі, у нетяжких випадках мають перевагу над жорсткими санкціями; д) проходить певна лібералізація режиму утримання в'язнів. Так, у розвинутих буржуазних демократіях питання праці ув'язнених вирішується на добровільній основі - в'язень має змогу, але не обов'язок заробити певні суми. Подекуди практикується звільнення в'язнів засуджених за нетяжкі злочини на вихідні і навіть надання їм щорічної відпустки (Швеція).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Еволюція буржуазного кримінального права та пенітенціарної системи (ХУІІІ-ХХ ст.) - причини і наслідки» з дисципліни «Всесвітня історія»
