СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ, Східноєвропейський дослідний інститут імені В.Липинського (СЄДІЛ; W.K. Lypynsky East European Research Institute) заснований за ініціативою групи укр. діячів 1963 (Філадельфія, США) для збереження, дослідження й публікації архівних матеріалів і наук. праць, пов’язаних із політологією, новітньою історією та к-рою України, зокрема спадщини В.Липинського, П.Скоропадського та державницького напряму в українській історіографії. До ініціативної групи належали Є.Зиблікевич, Д.Левчук, В.Лотоцький, В.Чума та ін. Основу архівної колекції СЄДІЛ складає архів В.Липинського, який 1931 митрополит А.Шептицький придбав і передав на зберігання до церкви Святої Варвари у Відні. По закінченню Другої світової війни діячі укр. еміграції доклали чимало зусиль, щоб зберегти архів від рад. агентів, які його шукали. Після відновлення суверенітету Австрії (1955) їм вдалося отримати дозвіл на повне мікрофільмування архіву В.Липинського, що із кінця 1945 зберігався в Держ. архіві Відня. 1956 ця робота була закінчена, і матеріали з Відня були покладені в основу архів. колекції СЄДІЛ. Першим директором СЄДІЛ (1963—86) був Є.Зиблікевич (1895—1987), діяч укр. національно-визвол. руху, сотник Армії УНР, член Української військової організації (із 1921), делегат 1-го Конгресу укр. націоналістів (1929), журналіст. Завдяки багатим архів. фондам СЄДІЛ став одним із провідних центрів дослідження історії політ. думки України в діаспорі. До роботи ін-ту залучалися кращі науковці укр. діаспори: О.Оглоблин, І.Лисяк-Рудницький, Л.-Р.Білас, В.Рудько, О.Пріцак та ін. Його діяльність фінансується шляхом надання доброчинних пожертвувань укр. діаспорою США і Канади, передусім прихильниками укр. гетьман. руху. Із 1984 до 1987 ін-т видавав час. «Віднова». Протягом 1986—2003 директором СЄДІЛ був історик Я.Пеленський (н. 1929). 1957 він отри-
мав у Людвіг-Максиміліан ун-ті в Мюнхені (ФРН) наук. звання д-ра філософії, а 1968 — д-ра історії в Колумбійському ун-ті (Нью-Йорк, США). 1971—92 працював професором історії в Ун-ті Айови. Із 1992 — дійсний іноз. член НАН України. 2003—09 директором СЄДІЛ був голова правління Асоціації укр. нац. кредитних союзів І.Мазепа (1924—2009). Із 2009 СЄДІЛ очолює Р.Процик (н. 1952), д-р біохімії (1978), громад. діяч, екзекутивний директор Фонду кафедр українознавства (із 1988). СЄДІЛ став однією з перших укр. наук. інституцій, яка розпочала реалізацію проекту корпусного видання епістолярних джерел укр. політ. діячів, у першу чергу В.Липинського. Загалом СЄДІЛ заплановано видати повне зібрання творчої спадщини В.Липинського у 25-ти томах. Протягом 1973—2003 було видано 3 томи листування та 2 томи наук. праць. Із 1991 СЄДІЛ продовжує реалізацію видавничих проектів у співпраці з наук. ін-тами системи Національної академії наук України та архівами України. Знаковими стали видання: «Липинський В. Листи до братів-хліборобів: Про ідею і організацію українського монархізму» (Філадельфія, 1995); «Скоропадський П. Спогади (кінець 1917 — грудень 1918)» (К.—Філадельфія, 1995). СЄДІЛ брав участь у підготовці та фінансуванні видання документальних видань про голод 1946—1947 років в УРСР («Голод в Україні 1946—1947: Документи і матеріали», К., 1996), про трагедію Голодомору 1932—1933 років в УСРР у Харківській області («Чорні жнива: Голод 1932—1933 років у Валківському та Коломацькому районах Харківщини: Документи, спогади, списки померлих», К., 1997). 1998 СЄДІЛ спільно з Ін-том східноєвропейських досліджень НАН України провів першу міжнар. наукову конференцію на тему «Українська державницька школа». Архівні фонди СЄДІЛ складаються з матеріалів особистого архіву В.Липинського, класифікованих за 4-ма тематичними групами: 1) політ. архів В.Ли-
пинського — документи й матеріали, що стосуються посольств Української Держави та Директорії Української Народної Республіки у Відні; 2) наук. та публіцистичні праці В.Липинського, зокрема: «Гетьманство чи Республіка», «Про нашу політику, внутрішню і закордонну, в 1917— 1919», «Теорія управління», «Меморіал до Українського комітету про наше становище супроти напруженої ситуації в Європі» та ін.; 3) листування В.Липинського, яке складає 10 тис. рукописних та друкованих сторінок; 4) особисті та фінансові справи, «Щоденник» В.Липинського, замітки, рецензії, коментарі. Протягом усього часу існування ін-ту його архів поповнювався матеріалами та спогадами про В.Липинського, документами інших укр. громадсько-політ. діячів, які репрезентували укр. політ. думку 20 ст. Архів СЄДІЛ зберігає також матеріали і документи митрополита А.Шептицького, гетьмана П.Скоропадського та його родини, кн. М.Кочубея, Є.Чикаленка, А.Жука, І.Мірчука, Є.Олесницького, Д.Дорошенка, О.Скорописа-Йолтуховського, В.Кучабського, С.Томашівського, Б.Лепкого, І.Кревецького, В.Панейка, Н.Полонської-Василенко, В.Стефаника, О.Назарука та багатьох ін. укр. громадсько-політ., наук. та культ. діячів. 2006 СЄДІЛ передав на постійне зберігання до Центрального державного історичного архіву України в м. Київ оригінали та копії документів родинного архіву Скоропадських 14—20 ст., зокрема: архів Данила Скоропадського (включно з документами щодо політ. діяльності Павла Скоропадського та кореспонденцією його дружини Олександри); архів Марії Скоропадської-Монтрезор; архів Єлизавети СкоропадськоїКужім; Родинний архів графа Адама Монтрезора, чоловіка Марії Скоропадської. Із 2009 СЄДІЛ співпрацює з Ун-том Альберти, при якому діє Канадський інститут українських студій. СЄДІЛ посприяв появі нових видань (англ. мовою): В.Кучабського «Західня Україна у конфлікті з Польщею і більшовизмом, 1918—1923» (Едмонтон, 2009) та З.Когута «Творення Ук-
923 СХІДНОЄВРОПЕЙ
Східноєвропейський дослідний інститут імені В. Липинського. Емблема.
924 СХІДНОКАРПАТС
раїни: Студії з політичної культури, історичного наративу та ідентичности» (Едмонтон, 2011). Літ.: Зиблікевич Є. Одіссея архівної спадщини В’ячеслава Липинського (Відень—Райхенау—Берлін—Бадег—Філадельфія). В кн.: Український археографічний щорічник, вип. 1. К., 1992; Коровицький І. Архів В’ячеслава Липинського. Там само; Темірова Н. Формування історичних документаційних центрів: Досвід української діаспори. В кн.: Донецький вісник Наукового товариства імені Шевченка, т. 12. Донецьк, 2006; Кугай В.Й. Поповнення архівного фонду Скоропадських. «Архіви України», 2010, № 3—4. А.Г. Бульвінський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
