СУПРАСЛЬСЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР — чол. монастир, важливий церков-
но-культ. центр Білорусі та України, який виник 1498. Спочатку був заснований у Городку (нині с. Грудек Підляського воєводства, Польща), а 1500 перенесений неподалік на берег р. Супрасль (прит. Нарева, бас. Вісли) під м. Супрасль (нині місто Підляського воєводства, Польща) на Підляшші. Його засновниками були новгородський воєвода і маршалок Великого князівства Литовського Олександр Ходкевич (п. 1549) і смоленський архієпископ (майбутній київський митрополит) Йосиф II Солтан, який надав монастиреві статус ставропігії. О.Ходкевич та його син Григорій були покровителями храму і надавали йому значну матеріальну допомогу. 1505 константиноп. патріарх Йоаким I затвердив фундацію монастиря. Йосиф II Солтан подарував монастиреві чудотворну ікону Супрасльської Божої МатеріОдигітрії, копію образу Смоленської Божої Матері. Ця ікона перебувала в монастирі до 1915, але через нім. наступ була перенесена до Слуцька (нині місто Мінської обл., Білорусь) і зникла у воєнні роки. Дочка вел. кн. моск. Івана III Васильовича Олена, дружина короля польс. і вел. кн. литов. Олександра, подарувала монастиреві список ікони Владимирської Божої Матері (див. Вишгородська ікона Богоматері). Першими насельниками обителі були ченці з Києво-Печерської лаври. Невдовзі (1501) було збудовано дерев’яний храм на честь св. Іоанна Богослова (храм згорів 1650), 1503—10 — велику трьохпрестольну Благовіщенську церкву, яка мала також оборонне значення, а при ігуменові Сергії (Кимбарі; 1532—65), коли монастир став лаврою, її прикрасив фресками сербський живописець, афонський чернець Нектарій; тоді ж було збудовано і Свято-Воскресенський храм. У 17—19 ст. продовжувалася розбудова монастирського комплексу (палац архімандритів, кам’яна дзвіниця, келії та ін., пізніше — церкви святих Пантелеймона, Іоанна Богослова, Георгія Переможця). Уже тоді була сформована одна з найбільших у правосл. світі б-к, діяв скрипторій, у монастирі
працювала ціла група вчених ченців, працею яких були створені численні списки богослужбових книг, Супрасльський літопис, Волин. літопис (у складі Супрасльського збірника), редакції літописів ВКЛ, понад 10 оригінальних полемічних антикатол. творів тощо, тут виник особливий церк. пісенний стиль (супрасльський розпів). Ченці на чолі з архімандритом Іларіоном (Масальським) — учасником антиунійного собору в Бересті — не сприйняли Берестейської церковної унії 1596, але після смерті Іларіона 1609 під тиском Ієроніма Ходкевича вони змушені були підкоритися волі Іпатія Потія. Для зміцнення престижу монастиря Папа Римський Бенедикт ХIV прислав сюди частини древа Животворящого Хреста і частину мощей св. Юстина (1750). Із 1772 тут розташовувалася гол. резиденція ордену василіан. До 1853 діяло духовне уч-ще, 1674—1803 — друкарня. 1794 монастир підтримав повстання Т.Косцюшка, через що уряд Пруссії конфіскував його маєтності. За умовами Тільзитського миру 1807 монастир опинився під владою Рос. імперії і з 1837 знову став православним. Тут існували школа, готель для паломників, діяло Благовіщенське братство (1893). У роки Першої світової війни ченці були змушені евакуюватися (1915), коли ж після війни вони стали повертатися, польс. уряд закрив монастир (1919), розмістив на його території світські установи, а 1927 перетворив його на католицький (ордену салезіанців). 1939 монастир зазнав нових руйнацій, але 1943 відродився як православний. 22 липня 1944 гітлерівці спалили монастир і підір-
вали Благовіщенський храм, 1945 польс. партизани вигнали звідси правосл. ченців, і певний час він діяв як католицький. Із 1948 монастирські будівлі використовувалися не за призначенням. Було закрито на певний час і правосл. парафію в Супраслі, настоятелем якої 1931—70 був о. Олексій Мулярчик, а потім (1971—84) — о. Олександр Макаль. 1957—58 відбудовано церкву Святого Іоанна Богослова. 1984 та 1996 польс. уряд передав весь комплекс будівель Польській автокефальній правосл. церкві (див. Польська православна церква). 1984—98 монастир відроджено повністю, нині завершується реставрація його гол. споруд, відновила свою діяльність і монастирська друкарня. Нині С.Б.м. є однією з найважливіших святинь для православних Польщі, переважну більшість яких складають білоруси та українці. Літ.: Николай (Долматов). Супрасльский Благовещенский монастырь. СПб., 1892; Булгаков С.В. Настольная книга священно-церковнослужителя, т. 2. М., 1913 (2-ге вид. — 1993); 500 lat Monasteru w Supraslu. Suprasl, 1998; Рэлігія і Царква на Беларусі. Мінск, 2001; Makal W. Przed Odrodzeniem Supraskiego monasteru: Historia Parafii Prawos»awnej w SupraСlu w latach 1931—1984. SupraСl, 2003. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУПРАСЛЬСЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
